Гончарство як суттєвий компонент народної культури Слобожанщини. Аналіз особливостей промислу, його місце й роль в системі традиційно-побутової культури історико-етнографічного району України впродовж другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Спеціальність 07.00.05 - Етнологія АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Гончарство Слобожанщини в другій половині ХІХ - першій половині ХХ століття Метка Людмила Олексіївна Київ - 2006 Дисертацією є рукопис Роботу виконано на кафедрі етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Борисенко Валентина Кирилівна, професор кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Залізняк Леонід Львович, завідувач відділу археології камяного віку Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Пошивайло Ігор Володимирович, заступник директора з наукової роботи Українського центру народної культури “Музей Івана Гончара” Провідна установа: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м.Київ, вул. Володимирська, 58 Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент О.Г.Сокірко ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Нестримна інтернаціоналізація традиційно-побутової культури в Україні, скорочення чисельності осередків народної художньої культури, традиційних промислів і ремесел, експансія кітчевих виробів, які значною мірою заперечують художньо-естетичні, формотворчі й образотворчі досягнення української культури, актуалізують проблему фундаментального дослідження історичних витоків гончарства як одного з найбільш знакових сегментів традиційної культури. За гончарними виробами виявляється й етнічна спорідненість чи відмінність окремих племен і народів. Наприкінці ХІХ століття в Україні налічувалося близько 700 гончарних осередків із самобутніми традиціями організації виробництва, історично сформованими художніми системами декорування виробів, професійною обрядовістю1. Слобожанщині на межі ХІХ-ХХ століть дослідниками зафіксовано їх більше 60. Донині слобожанське гончарство було маловивченою ділянкою традиційно-побутової культури українців. Внаслідок цього значний масив унікальних речових і писемних матеріалів, пов’язаних з особливостями розвитку гончарства в Слобідській Україні залишився невивченим. Реалізація поставленої мети досягається шляхом розв’язання таких завдань: проаналізувати джерела та літературу з питань слобожанського гончарства; висвітлити соціально-економічні умови розвитку гончарства в впродовж другої половини ХІХ - першої половини ХХ століття; з’ясувати причини занепаду гончарних осередків; відтворити послідовність технологічного процесу гончарного виробництва та пов’язані з ним професійні знання і звичаї гончарів; визначити традиційний асортимент гончарних виробів, визначити ареал та форми їх збуту, роль і місце в традиційно-побутовій культурі історико-етнографічного району; охарактеризувати специфіку домашнього побуту слобожанських гончарів; проаналізувати економічний стан гончарських господарств на різних етапах розвитку промислу. В. Вернадського, Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Короленка, Луганської державної обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Горького, Сумської державної обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Н. Крупської., Гончарської книгозбірні України Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.