Дитинство Кості Пестушка, його обпалена війною юність. Початок визвольного повстання. Кость - Голова Волосного Революційного комітету і комісар волості с. Ганнівки. Розпал визвольної боротьби. Обрання Костя Блакитного Головним Отаманом Холодного Яру.
Аннотация к работе
З давніх-давен, з прадавніх часів степова і лісостепова зони України були битою дорогою, по якій, витісняючи один одного, йшли зі сходу на захід кіммерійці, готи (прийшли з північного заходу), алани, гуни, авари (обри), болгари, угри, хазари, печеніги, половецькі орди, монголо-татари. Тисячі років наші пращури знаходилися на передньому краї боротьби з кочовими народами. Найчастіше було чути брязкіт шабель на самоврядній території Вольностей запорозьких козаків. Це була територія, підвладна Запорозькій Січі, яка на Правобережжі України включала більшу частину сучасних Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської та Дніпропетровської областей. Саме в цій місцевості - від Кривого Рогу до Херсону, від Олександрії через Чорний ліс і Холодний Яр аж до Мошен і Черкас у 1920 році діяла Степова дивізія козацьких нащадків під керівництвом Отамана Костя Степового-Блакитного.Ганнівка на Катеринославщині народився хлопчик - майбутній отаман Степової дивізії Костик Степовий-Блакитний (справжнє прізвище - Пестушко). Батьки його тримали повітову Земську станцію, яку одержали в спадок від Семена Павловича Пестушко - діда Костика, ще мали 25 десятин землі. Батько, Юрій Семенович, закінчив чотири класи церковно-приходської школи. Дитинство Костя мало чим відрізнялося від дитинства інших сільських дітей: грав з хлопцями на вигоні у війну, ходив до школи, допомагав батькам по господарству. Підштовхнув юнака до цього рішучого кроку конфлікт, який виник у нього з учителем математики… Як говорилося вище, Кость мав схильність до точних наук і кохався у математиці.Дорошенко у першому томі "Історії України" свідчить, що "більшість населення Російської Імперії захопив загальний настрій патріотизму". Про ставлення українців до війни учений пише так: "Хоч більшість організованих українців поставились до війни стримано, але були й такі, що, поділяючи загальну ненависть російської інтелігенції до "німецького мілітаризму", сподівалась, що по розгромі його настане нова, ліберальна ера в російській внутрішній політиці". Загальна атмосфера патріотизму на початку війни вплинула на Костя. Кость не міг знати, як царські війська під час бойових дій 1914-1915 рр. немилосердно нищили українське життя в Галичині: майже два роки він воював на турецькому фронті. Воював хоробро і дістав у нагороду кілька Георгіївських хрестів.В січні 1920 року на Водохрещу Кость знову повертається до рідного села, але тої ж ночі до села вступили латиші - Червона Латиська дивізія. Того ж дня Військова Рада Латиської дивізії зібрала збори всього села і на цих зборах Костя було обрано Головою Волосного Революційного комітету і комісаром волості с. Новобранці повинні були їхати до Кривого Рогу під опікою Ганнівського Голови волосного комітету Костянтина Юрійовича Пестушка і Голови волосного комітету сусіднього села Жовте Григорія Кіндратовича Гниненка, колишнього капітана царської армії. Кость з Гниненком підмовили новобранців не йти до Червоного війська, а організуватися у повстанський загін, щоб боронити Україну. Організований загін Степового спочатку був невеликим, але дуже скоро перетворився на поважну військову одиницю - Степову дивізію чисельністю близько 15 000 бійців.Він знав, що з невеличкою групою людей, та ще й слабко озброєною, можна правда зробити якийсь героїчний раптовий вчинок, але утриматися проти чисельно переважаючого ворога, та ще й ворога добре озброєного - неможливо. А до того ж, в такому великому степовому місті, де не можна було знайти природного схову, залишатися було б просто безглуздям. Озброювалися, чим могли, бо зі зброєю тоді були дуже сутужно. О дванадцятій годині базарна площа вирувала: на правому крилі, на добрих конях витанцьовували вершники кінного полку Лютого (справжнє прізвище - О. За ними - кулеметний дивізіон на десятьох тачанках, за дивізіоном - "артилерійська" батарея з чотирьох "гармат", далі, на лівому крилі, колону замикала піхота.За свідченням розвідки війська Донченка складалися з піхоти та трьох десятків кінних і були добре озброєні. Складалося військо здебільшого з молодих російських юнаків, що не зналися на військовій справі, були погано одягненні і весь час проводили на польових навчаннях. Контррозвідкою Степового було встановлено тісні стосунки з місцевими жителями с. Перепадою, які о другій годині ночі повинні були подати умовний сигнал. Вони мали гарний досвід партизанської боротьби, і, хоч це були хоробрі, відважні вояки, та були вони не досить дисциплінованими.У серпні 1920 року в західній частині Кременчуцької губернії, в Олександрійському, Чигиринському і Черкаському повітах зявляється перша Олександрійська повстанська дивізія, яку очолив отаман Блакитний. Степовий і Блакитний - це була одна й та сама людина, що організувала і очолила дивізію степовиків. З конспіративних міркувань було пущену чутку про те, що Степовий помер від струсу мозку (він насправді хворів кілька тижнів після невдалого падіння з коня), і його місце посів новий отаман - Блакитний. Олекс