Поняття та класифікація публічних виступів. Вибір теми, види та етапи підготовки текста. Елементи виступу, які сприяють його успішності: установлення контакту з аудиторією, поза, жести, міміка оратора. Мовлення як засіб досягнення успіху при виступі.
Аннотация к работе
В давні часи красномовство було в основному виявом природного обдарування людини, згодом, коли виникла необхідність безпосереднього впливу на розум і волю співгромадян засобами живого слова, воно стало справжнім мистецтвом. Історія Стародавньої Греції знає імена видатних промовців, що могли своїми виступами впливати на настрої людей чи суспільні процеси, - Перікла (Уст. до н.е.), Сократа (469-399 pp. до н.е.), Платона (427-347 pp. до н.е.), Демосфена (384-322 pp. до н.е.), Арістотеля (384-322 pp. до н.е.) та ін. У працях античних мислителів підкреслювалось, що роль оратора - у розкритті істини, у переконанні слухачів, що ораторське слово має величезне значення у розвитку матеріальної і духовної культури суспільства, у формуванні моральних якостей людини. Зявилися навіть фахівці з написання текстів промов для необізнаних із красномовством клієнтів - логографи[5, с.32]. Загальну теорію красномовства створив Арістотель, який відстоював думку, що риторика має всеосяжний характер, може використовуватися у будь-якій сфері життя.Підготовка до будь-якого ораторського монологу починається з визначення його теми і мети. Тему визначає або сам автор, або ті, хто запрошує його виголосити промову. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів (Наприклад: «Чи потрібні нам атомні електростанції?», «Стан охорони праці і техніки безпеки», «Про підготовку до проведення сертифікації виробів». Тому доцільно «розшифровувати» пункт порядку денного «Різне»-людина буде мати можливість заздалегідь підготувати і продумати свій виступ. Процес підготовки до промови завжди починається з вибору теми та виду виступу і визначення цільової установки.Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж[15, с.7]. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні і доречні цитати. Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період[13, с.16]. Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо. Торкаючись актуальних суспільно-політичних проблем, активно впливаючи на свідомість, промовець спонукає слухача до певної діяльності, до нагальної необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові.Ставлення оратора до предмета промови, його зацікавленість, переконаність викликають у слухачів відповідну реакцію. Адже зустрічають "по одягу", тому недопустима як будь-яка неохайність, так і зловживання прикрасами, надмірна яскравість кольорів, оскільки це може відвертати увагу від змісту виступу. Повідомляючи факти, виявляючи своє ставлення до них, досвідчений оратор поступово втягує слухачів у сферу своїх думок і почуттів, переконує, робить своїми однодумцями[8, с. Навіть вільно викладаючи намічений зміст, не користуючись письмовими заготовками, оратор неповинен переходити з місця на місце, примушуючи слухачів не стільки слухати, скільки стежити за ним. Він повинен не тільки тримати в памяті зміст уже сказаного, будувати нові фрази так, щоб вони забезпечували перехід до наступних питань, але й спостерігати за реакцією аудиторії, щоб у разі зниження зацікавленості (перешіптування в залі, поглядання окремих слухачів на годинник тощо) оперативно вжити заходів - навести цікаву аналогію, використати жарт чи просто змінити темп мовлення або силу голосу[10, с.57].Його мовлення повинно відповідати усім вимогам мовної культури, відзначатися усіма позитивними комунікативними якостями - правильністю, точністю, логічністю, доказовістю, доцільністю, виразністю, різноманітністю вжитих мовних засобів. Правильність визначається дотриманням норм літературної мови, порушення яких сприймаються як вимовні, лексичні, фразеологічні, граматичні помилки і, отже, засвідчують невисокий культурний рівень оратора. Найчастіше трапляються помилки у наголошуванні слів, вживанні замість літературного слова діалектизму або слова іншої, в основному російської, мови (елементи т. зв. суржику), наявність слів-"паразитів", жаргонізмів і вульгаризмів[16, с.38]. Доцільність досягається тоді, коли промовець враховує рівень підготовленості слухачів, добирає такі мовні засоби, що не спричиняють ніяких труднощів для сприймання змісту. Виразність є наслідком добору слів і виразів, які найбільш яскраво передають висловлювані думки.Ці елементи кінетичної системи спілкування діють на зоровий канал сприйняття, акцентують увагу на змісті інформації, що надходить слуховим каналом, підвищують емоційність і тим самим сприяють кращому засвоєнню висловлених думок. На думку психологів, мова на 25% сприймається зоровим шляхом. Оратор повинен домогтися відчуття стійкості, рівноваги, легкості, рухливості і природності на трибуні, перед аудиторією. Майстер
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальні положення про публічний виступ та його види
1.1 Поняття публічного виступу. Підбір теми на виступ
1.2 Класифікація публічних виступів
Розділ 2. Елементи виступу, які сприяють його успішності
2.1 Установлення контакту з аудиторією та поведінка оратора
2.2 Мовлення як засіб досягнення успіху при виступі
2.3 Поза, жести, міміка оратора
Розділ 3. Підготовка до виступу, як головна передумова успіху публічного виступу
3.1. Види підготовки до виступу
3.2 Основні етапи підготовки тексту промови до виступу
Розділ 4. Практичні поради оратору, для успіху публічного виступу