Вилучення всієї їжі в селянських садибах під прикриттям натуральних штрафів за "борги" по хлібозаготівлях. Сюжетні лінії, які повторюються у спогадах і частіше за все не зафіксовані в офіційних документах. Розбудова мережі політвідділів в Україні.
Аннотация к работе
Голодомор На переламі 1932 і 1933 рр. Й. Сталін усвідомив неможливість прямого включення колгоспного ладу в державу-комуну, внаслідок чого відмовився від ідеї влаштування економічних зв’язків між містом і селом на засадах продуктообміну. Поворот в економічній політиці на селі ознаменувався заміною продрозверстки продовольчим податком і дозволом колгоспам та одноосібникам реалізувати за цінами вільного ринку всю продукцію, вироблену понад зафіксовану норму державних поставок. 19 січня 1933 р. РНК СРСР і ЦК ВКП(б) ухвалили постанову “Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами”. С. Косіор постарався оперативно донести до українського компартійно-радянського апарату зміст постанови від 19 січня. На лютневому (1933 р.) пленумі ЦК КП(б)У він заявив: “Закон про обов’язкову поставку хліба державі - виняткової господарсько- політичної важливості документ, який повинен стати могутньою зброєю в успішному проведенні сівби і в усій нашій роботі по зміцненню колгоспів. Суть закону полягає в тому, що замість системи заготівель зернових культур по контрактації, яка існувала раніше, встановлюються певні тверді зобов’язання по здаванню зерна державі. Чим краще колгосп проведе сівбу, чим більший урожай він збере, тим більше хліба у нього залишиться після виконання своїх зобов’язань”. Щоб усі селяни знали про відмову держави від трирічної прод- розверстки, яка вщент зруйнувала продуктивні сили сільського господарства, секретаріат ЦК КП(б)У затвердив різноманітні заходи. Республіканські, обласні та районні газети друкували детальні роз’яснення. Одночасно з відмовою від продрозверстки, тобто від наміру будувати суспільство на засадах безгрошового продуктообміну між містом та селом, Сталін завдавав свій “сокрушительный удар” по голодуючому українському селянству. На переламі 19321933 рр. чекісти реєстрували зростаючий повстанський потенціал українських селян, не кажучи вже про їхню рішучу відмову брати участь в сільськогосподарських кампаніях, й передусім - у посівній кампанії 1933 р. селянський садиба штраф політвідділ Ухиляючись від відповідальності за провал хлібозаготівель з урожаю 1932 р., Сталін в інтересах власного політичного виживання перекладав провину за голодування десятків мільйонів радянських громадян на селян. Л. Каганович, який завжди повторювавте, що чув від свого патрона, писав Сталіну з Краснодара 5 листопада 1932 р.: “Головне завдання тут тепер - зламати саботаж, без сумніву, організований і керований з єдиного центру”. Посилаючи у листопаді 1932 р. в Україну В. Балицького в якості особоуповноваженого ОДПУ, Сталін поставив перед ним завдання, який той незабаром озвучив в оперативному наказі по ДПУ УСРР № 1 від 5 грудня 1932 р. Наказ починався з твердження про те, що в Україні існує “організований саботаж хлібозаготівель та осінньої сівби, організовані масові крадіжки у колгоспах і радгоспах, терор щодо найбільш стійких і витриманих комуністів та активістів на селі, перекидання десятків петлюрівських емісарів, розповсюдження петлюрівських летючок. В оперативному наказі В. Балицького по ДПУ УСРР № 2 від 13 лютого 1933 р. підбивалися підсумки дій ударно-оперативної групи, створеної з метою “нагального прориву і викриття контрреволюційного підпілля”. Терор голодом виявився тим самим “сокрушительным ударом”, про який Й. Сталін заявив на об’єднаному засіданні політбюро ЦК і Президії ЦКК ВКП(б) 27 листопада 1932 р. Наприкінці грудня Сталін знав завдяки обшуковій кампанії, здійсненій чекістами В. Балицького, що в українському селі не існує прихованих від обліку запасів хліба у кількостях, які могли б забезпечити виконання хлібозаготівельного плану. Ось її повний текст: “Повідомляється постанова ЦК від 1 січня 1933 р.: Запропонувати ЦК КП(б)У і РНК УСРР широко сповістити через сільради колгоспи, колгоспників і трудящих одноосібників, що: а)ті з них, які добровільно здають державі раніше розкрадений і прихований хліб, не репресуватимуться; б)щодо колгоспників, колгоспів та одноосібників, які вперто продовжують приховувати розкрадений і прихований від обліку хліб, застосовуватимуться найсуворіші заходи покарання, передбачені постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. (про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації і зміцнення суспільної соціалістичної власності)”. Крім того, вони, мабуть, оцінили унікальність телеграми, яка адресувалася прямо селянам через голову всіх ін-станцій, хоча й не зрозуміли її реального змісту. Вони навіть спробували пояснити причини звернення Сталіна до українського селянства і зробили таку примітку до документа: “За свідченням секретаря ЦК КП(б)У М.М. Хатаєвича, у 1932 р. приховуванням зерна займалися від 85 до 90% колгоспників”. Купка кремлівських можновладців мала намір виморити голодом сільську місцевість, але не на всі сто відсотків. У лютому 1933 р. на просторах України і Північного Кавказу вже лютував Голодомор, викликаний конфіскацією продовольства у тих селах, які мали добре поставлене присадибне господарство і сподівалися пере