Наслідки поширення практики завдань щодо здачі всіх "лишків" з літа 1930 р. Причини голодомору, зумовленого насильницькою суцільною колективізацією горезвісними хлібозаготівлями, людиноненависницькою політикою розкуркулення. Оцінка полеглих від голоду.
Аннотация к работе
Вступ Ми звикли говорити про голодомор у хронологічних межах 1932-1933 р.р. Однак хронологія голоду на Україні більш складна. За підрахунками радянських економістів через штучно встановлену різницю цін на товари промисловості й сільського господарства з метою викачувати гроші на розвиток індустрії, головним чином Росії, українське селянство втрачало щорічно 300 мільйонів золотих довоєнних карбованців, що становило 20 карбованців на десятину посівної площі. Іншими словами: якщо український селянин до першої світової війни міг придбати якийсь промисловий виріб за 1 пуд збіжжя, то тепер мусів віддавати за те ж 4-5 пудів хліба. У збірнику наводиться лист голови колгоспу «Спільна праця» Гришинського району на Донеччині, двадцятипятитисячника Ю. С. Чорного. Селян результати першого року суцільної колективізації привели в шоковий стан. У1930 році валовий збір зерна в Україні становив 23 мільйони тон, в 1931 році- 18, в 1932 році- 13. Сталін погодився на незначне зменшення плану, але це не могло врятувати сетуацію. Голод 1932 1933 рр. для українців був тим же, чим нацистський геноцид для євреї або різанина 1915 р. для вірмен. Друкується багато документів приймальні голови ВУЦВК, куди голодуючі зверталися за порятунком. На засіданні Раднаркому УРСР 11 листопада 1932р. вказувалося, що поширення польових мишей набуває розмірів стихійного лиха. Діяльність її розпочалася з прийняттям постанов ЦК КП(б)У від 18 листопада і РНК УРСР від 20 листопада 1932р., майже ідентичних за змістом і під однаковою назвою - “Про заходи по посиленню хлібозаготівель”.