Розвиток української держави в умовах формування європейської та глобальної систем безпеки, заснованих на взаємодії демократичних держав євроатлантичного простору. Українсько-російські відносини в європейському контексті. Співробітництво України з ЄС.
Аннотация к работе
Поряд із європейським і Російським, Україна, як і інші країни Півдня Європи, не може не відчувати на собі й “гарячий подих” мусульманського світу. Визначаючи місце України в європейській та світовій системах безпеки, було б невірно ні розташовувати Україну між Європою і Росією, ні протиставляти одна одній Європу і Росію. Підписання базових політичних договорів із Росією та Румунією, угод щодо Чорноморського флоту, договору про державний кордон з Білоруссю і Спільної заяви Президентів України і Республіки Польща стали важливими ланками ланцюга, що обєднує Україну з простором стабільності і добросусідства, оформленим у 1995 році Пактом стабільності в Європі. Від стабільності та прогнозованості відносин двох найбільших за територією країн Європи значною мірою залежить доля демократичного розвитку як України, так і Російської Федерації, стабільність у Європі та в усьому світі. В Україні розглядають українсько-російські відносини в контексті нової архітектури міжнародної безпеки, а “Великий” договір між Україною і Росією й угоди по Чорноморському флоту - як конкретний внесок у її зміцнення.
Список литературы
1. Арах М. Европейский союз: видение политического объединения. - М., 1998;
3. Бершеда Є.Р. Інтереси і пріоритети України стосовно ЄС: вибір у галузі політики безпеки // Стратегічна панорама. - 1998. - № 1-2. - С. 24;
4. Будкін В.С., Віткін Л.М. та ін. Європейська інтеграція та Україна. - К.: Тов “Макрос”, 2002;
5. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні відносини XX сторіччя. - К., 1999;
6. Макиндер Х. Географическая ось истории // Элементы. Евразийское обозрение. - М., 1996.- № 7;
7. Митрофанов А.В. Шаги новой геополитики. - М.: Русский вестник, 1997;
8. Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку: Монографія Національного інституту стратегічних досліджень і Національного інституту українсько-російських відносин. - К.: НІСД, 1999. - С. 185.