Глобалізація як основа транснаціоналізації економіки - Реферат

Сучасний етап світового розвитку характеризується динамічним поглибленням процесів інтеграції політичного, економічного, культурного життя країн світу. У широкий вжиток увійшов термін глобалізація як характеристика формування єдиного планетарного суспільства.В перспективі глобалізація веде до подолання наднаціональних кордонів і формування єдиної всесвітньої ринкової економіки, що і обумовлює актуальність даної теми. Всі глобалізаційні процеси несуть обєктивний характер та виникають за результатами економічних та одночасно соціальних змін, визваних радикальними перетвореннями в технологічній, виробничій та інформаційній сфері. Процес глобалізації складається з трьох взаємозвязаних компонентів - нового міжнародного розподілу праці, міжнародного виробництва і політичних відносин. Серед процесів, які відбуваються у світовій економіці, спостерігаємо наростання економічної транснаціоналізації виробництва, послуг, капіталу, трансферу технологій, лібералізації міжнародної кредитно-фінансової сфери, підвищення ролі міжнародних економічних організацій. Процес транснаціонализації як феномен сучасного світового господарства має під собою обєктивну основу: інтернаціоналізацію, що поглиблюється , господарського життя , науки, техніки, виробництва , різке підвищення ролі і розширення географічних рамок коопераційних звязків, що дозволяють поєднувати у великі міжнародні науково-виробничі утворення елементи виробничих структур різних країн .Отже, транснаціоналізація означає посилення ступеня міжнародності національної економіки через втрату відповідної частини національних підприємств і перехід їх до складу міжнародної економічної спільноти. Ще однією важливою особливістю процесу транснаціоналізації є створення світового виробництва, в якому беруть участь структурні підрозділи ТНК. Саме через організацію світового виробництва відбувається використання передового виробничого досвіду і технологій для подальшого розвитку виробництва приймаючих країн, створюється підґрунтя для підвищення кваліфікації кадрів і на цій основі здійснюється зростання рівня освіти, ряд інших позитивних наслідків використання передового зарубіжного досвіду. Таким чином відбувається використання результатів участі країни в процесі транснаціоналізації для вирішення завдань свого розвитку, отримання позитивних та нівелювання негативних наслідків залучення ПІІ. Ступінь залучення тієї чи іншої країни в процес транснаціоналізації визначається активністю участі зарубіжних ТНК в економічній діяльності приймаючих країн та участю місцевих ТНК в світовій економічній діяльності.Підводячи підсумок, необхідно відмітити, що з кожним новим переходом глобалізації на більш високий рівень свого розвитку, взаємозалежність розвинених і держав,що розвиваються повинна в кінцевому рахунку привести до нового етапу розвитку світового суспільства. Новий етап розвитку світового суспільства повинен орієнтуватися не на економічні перегони, а на соціально-політичну стабільність. Сучасні транснаціональні корпорації впливають не тільки на міжнародні відносини, а й на стан міжнародної безпеки, тому що вони сприяють розвитку взаємозалежності різних держав.Україна, як приймаюча ТНК країна, незважаючи на певні природні переваги, має один із найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної та Східної Європи, СНД. Більшість іноземних інвесторів приваблює передусім великий внутрішній ринок України (близько 50 млн. споживачів). Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати на оплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу, слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартість продукції вищою, ніж у сусідніх країнах.Іноз інвестори, як правило, сподіваються на внутр ставку дохідності в межах від 10 до 30%. Проте процес іноз інвестування в Україні гальмується численними чинниками. Практика свідчить, що пріоритетами державної політики мають бути лібералізація руху капіталу, валютного ринку та репатріації прибутків; зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях, мінімізація бюрократичних обмежень і зниження податкових ставок та зменшення кількості податків.В інтересах залучення іноз к-лу Україна має переглянути й окремі положення аграрного права.

Зміст

1. Вступ

2. Процес глобалізації

3. Транснаціоналізація

4. Україна в процесі транснаціоналізації світової економіки

5. Висновок

6. Досвід та проблеми діяльності ТНК в економіці України

Підводячи підсумок, необхідно відмітити, що з кожним новим переходом глобалізації на більш високий рівень свого розвитку, взаємозалежність розвинених і держав,що розвиваються повинна в кінцевому рахунку привести до нового етапу розвитку світового суспільства. Новий етап розвитку світового суспільства повинен орієнтуватися не на економічні перегони, а на соціально-політичну стабільність.

Сучасні транснаціональні корпорації впливають не тільки на міжнародні відносини, а й на стан міжнародної безпеки, тому що вони сприяють розвитку взаємозалежності різних держав. В умовах соціальної глобалізації агресія країн, повязаних між собою системою транснаціональних компаній по відношенню одна до одної, є неможливою чи принаймні невигідною.

Світові торгівельні звязки під впливом глобалізації поступово ускладнюються, що означає загрозу для України у вирішенні економічних і соціальних проблем.

Глобальні процеси переділу світового ринку зачіпають різні галузі, де домінують ТНК. Крім того, після приєднання України до СОТ, значна частина вітчизняних підприємств зіткнулась з тим, що не готова до зростання конкуренції на внутрішньому ринку з провідними західними компаніями. Щоб взаємодіяти з ТНК як в Україні, так і на світових ринках, потрібно створювати власні, українські транснаціональні структури, як це зробили раніше Китай, Росія, Індія, Індонезія, Мексика, Венесуела і ін. (не враховуючи промислово розвинені країни, де існують сотні крупних ТНК). Досвід цих держав свідчить, що національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК тільки у випадку, якщо він сам структурується в могутні фінансово-промислові утворення, адекватні міжнародним аналогам і здатні проводити активну зовнішньоекономічну політику.