Гетьмансько-старшинське середовище і культурно-музичне життя в Україні другої половини XVII–XVIII ст - Автореферат

З гетьмансько-старшинського середовища вийшли визначні державно-політичні та культурно-громадські діячі України др. пол. Обрана дисертанткою тема надає можливість висвітлити діяльність гетьманів та козацької старшини в контексті національного культуротворення та створити уявлення про малодосліджений пласт культурно-музичного життя в Україні др. пол. Вирішення зазначених проблем українського культурного відродження викликає потребу на основі архівних та історико-документальних джерел реконструювати типологію гетьмансько-старшинського середовища як культурно-мистецького феномену та висвітлити його роль у розвитку культурно-музичного життя України упродовж другої половини XVII-XVIII ст. висвітлити значення гетьмансько-старшинського середовища у становленні та розвитку форм культурно-музичного життя в Україні як складової національної музичної культури др. пол. Предметом дослідження виступає діяльність гетьмансько-старшинського середовища як чинник формування та розвитку культурно-музичного життя в Україні другої половини XVII-XVIII ст.XVIII ст. в Україні існувала “шляхетська школа української історіографії”, представниками якої були нащадки українських козацько-старшинських родин. Ними були описані й введені у науковий обіг численні нові джерела, знайдені в архівах, висвітлені різнобічні культурні впливи України на Росію, але практично не знайшло відображення питання щодо ролі гетьмансько-старшинської верстви у поширенні та популяризації української культури поза межами України. Наукову цінність мають праці відомих російських дослідників кінця XIX-XX ст.: Б.Асафєва (зб.: “Музыка и музыкальный быт старой России”.-Л.,1927; “Композиторы первой половины XIX века”.-Изб.труды.-1955.-Т.4), де є відомості про кріпацькі капели в Україні XVIII ст.; Келдиш Ю. та Левашова О. висвітлюють деякі аспекти українсько-російських культурних звязків. Слід зазначити, що із плеяди гетьманів козацько-гетьманської держави, висвітлено окремі аспекти культуротворчої діяльності лише: Івана Мазепи (рр. правління: 1687-1709) як просвітителя, мецената культури й освіти в Україні та останнього гетьмана Кирила Розумовського (рр. правління: 1750-1764). Праці Т.В.Шеффер “Музика в поміщицькій садибі” та “Музика в побуті” (Історія української музики.-Т.1,1989) лише частково доповнює відомий фактичний матеріал.Це означає, що суспільно-політичні процеси в Україні відбувалися у якісно новий період розвитку української освіти, культури, науки, мистецтва, які формувалися на грунті ренесансно-гуманістичного світогляду. Це складало відповідну базу для професійного розвитку в галузі освіти, науки, мистецтва, а також розмаїття культурно-музичного життя в Україні. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність гетьманів сприяла створенню та утвердженню міст в Україні як значних центрів освіти, науки та культурно-музичного життя. Виступаючи фундаторами навчальних закладів в Україні, гетьмансько-старшинська верства консолідувала усі верстви населення навколо освітньої справи, яка набула статусу державної політики. За підтримки гетьманського уряду в Україні поширювалася гуманітарна освіта, де поважне місце відводилося музичним мистецтвам (у навчальний процес впроваджено сім вільних мистецтв, серед них: музика та поетика).

Основний зміст дисертації

1. Гетьмансько-старшинська верства значною мірою визначила характер козацько-гетьманської держави (1648-1764) та назву цілої доби в історії українського народу - доби Гетьманщини др. пол. XVII-XVIII ст. Ця верства була вагомою частиною інституту влади і утворювала верхівку державно-адміністративного апарату. Ця суспільна верства протягом тривалого історичного періоду стимулювала розвиток духовного потенціалу українського народу, виконуючи функцію охоронця його національних культурних традицій.

2. На початку XVII ст. українське гетьманство сприяло поширенню в Україні ідей Реформації та Просвітництва. Це означає, що суспільно-політичні процеси в Україні відбувалися у якісно новий період розвитку української освіти, культури, науки, мистецтва, які формувалися на грунті ренесансно-гуманістичного світогляду. Вже у першій пол. XVII ст. українська культура, і насамперед музична, сягає європейського рівня. Тому, національне відродження в Україні викликало появу значних здобутків матеріальної та духовної культури, які мали яскраво визначену стильову завершенність. Протягом XVII-XVIII ст. український народ створив ренесансно-бароковий (козацький) тип української культури, властивий багатьом сферам культурно-мистецького життя тогочасного суспільства, насамперед, гетьмансько-старшинської верстви. Особливо яскраво бароко виявлено у 90-ті роки XVII - перше десятиліття XVIII ст. (т.зв. мазепинське бароко).

3. Під патронатом та за участю гетьмансько-старшинського уряду ширився братський рух, впроваджувалося Магдебурзьке право на території Наддніпрянської України, поширювалися музичні цехові обєднання. Це складало відповідну базу для професійного розвитку в галузі освіти, науки, мистецтва, а також розмаїття культурно-музичного життя в Україні. Так гетьмани та козацька старшина заклали фундамент багатьох ланок культурного-громадського життя в Україні.

4. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність гетьманів сприяла створенню та утвердженню міст в Україні як значних центрів освіти, науки та культурно-музичного життя. З початку XVII ст., завдяки вступу гетьмана П.Сагайдачого з козацьким військом до Київсько-Богоявленського братства, Київ стає духовним центром української та словянської культури, хоча резиденціями гетьманів були Чигирин (за часів Б.Хмельницького і П.Дорошенка), Батурин (за І.Мазепи),Глухів (за І.Скоропадського, П.Полуботка, Д.Апостола, К.Розумовського). Особливого значення як культурно-музичного центру XVIII ст. набуває Глухів. Тут діяли Глухівська музична школа, канцелярський курінь, приходські монастирські школи; Глухівська капела гетьманів Д.Апостола та К.Розумовського, приватні навчальні заклади (Г.Леянс та ін.), Придворний театр К.Розумовського, ярмарки тощо.

5. Виступаючи фундаторами навчальних закладів в Україні, гетьмансько-старшинська верства консолідувала усі верстви населення навколо освітньої справи, яка набула статусу державної політики. Серед діячів культурно-освітнього руху були українські жінки гетьмансько-старшинського оточення (дружини Б.Хмельницького, І.Виговського, І.Скоропадського, П.Полуботка, Д.Апостола, мати І.Мазепи, донька К.Розумовського - Наталія Загряжська та багато ін.).

За підтримки гетьманського уряду в Україні поширювалася гуманітарна освіта, де поважне місце відводилося музичним мистецтвам (у навчальний процес впроваджено сім вільних мистецтв, серед них: музика та поетика). Саме завдяки гетьманству Києво-Могилянська академія стала найвпливовішим закладом східнословянського православного світу. Значну допомогу надавали гетьмани та старшина Січовій співацькій школі. Становлення та діяльність Глухівської музичної школи відбувалося під опікою гетьманського уряду й органів державно-адміністравного управління.

6. Важлива роль гетьмансько-старшинської верстви полягала у розвитку національної музичної культури, насамперед, професійного музичного мистецтва др. пол. XVII-XVIII ст. в Україні. Музики-виконавці складали основний контингент полкових військових оркестрів; домашніх капел (хорових та інструментальних), театральних колективів, які утримували гетьмани та козацька старшина. Очолювали ці колективи переважно фахівці вітчизняного, так й іноземного походження. Гетьмани та старшина піклувалися про виховання нових кадрів, направляли здібну молодь на навчання; створювали навчальні заклади, де було музичне виховання. До України запрошувалися відомі іноземні композитори, які очолювали музичні колективи, створювали відповідний репертуар (опери, кантати, камерно-інструментальні твори),виховували національні кадри. Це сприяло формуванню національної композиторскої та виконавської школи в Україні.

7. Гетьмансько-старшинське середовище відігравало важливу роль у становленні та розвитку різних форм культурно-музичного життя в Україні як складової національної музичної культури др. пол. XVII-XVIII ст.

8. Важливою сферою культурно-музичного життя Лівобережної України др. пол. XVII-XVIII ст. була діяльність військових музикантів (Генеральної та полкової військової музики, гетьманських військових музикантів). Ці військово-музичні інституції були створені українськими гетьманами та полковою старшиною для обслуговування державних регламентів, представництва та побуту в умовах тогочасного українського суспільства. Військова музика функціювала в усіх десяти полках Лівобережної України, а також була у складі найманих (охочекомонних, компанійських) військ. Військова музика мала визначений кількісний та інструментальний склад, специфіку комплектування виконавцями, форми навчання та відповідний музичний репертуар.

Підкреслено, що в умовах козацько-гетьманської держави створилися належні умови для професійного розвитку військової музики. Скасування полкового устрою Гетьманщини істотно порушило мережу військових музикантів Лівобережжжя, але не ліквідувало її. Незважаючи на заходи з боку російської влади, військові оркестри в Україні набули поширення та нового статусу в кінці XVIII-початку XIX ст.

9. Протягом др. пол. XVII-XVIII ст. маєтки представників гетьмансько-старшинського середовища стали найважливішими осередками національної культури. Тут зберігалися унікальні бібліотеки, картинні галереї та колекції, утримувалися капелії та оркестри, діяли домашні театри. Важливою складовою частиною культурно-музичного життя в Україні др. пол. XVII-XVIII ст. був музичний побут гетьмансько-старшинського середовища. Тут культивувалися різні форми народного та світського музичного мистецтва, зростали професійні кадри (композитори, виконавці), засвоювалися досягнення західноєвропейської світської музики (оперних, балетних, театральних, інструментальних жанрів).

10. У др. пол. XVII ст., внаслідок приєднання значної частини українських земель до Російської держави, посилюються українсько-російські звязки. Їхня особливість протягом др. пол. XVII ст. полягала у тому, що на даному етапі російська культура (зокрема, музична) засвоювала досягнення української музичної культури, яка впливала на процеси формування російської культури нового типу, наближаючи її до здобутків барокової європейської культури. Вихідці з України брали участь у культурній розбудові Московської держави. У XVIII ст. зміна форм суспільно-політичних стосунків, посилення імперського тиску з боку російського царату призводять до нівелювання українських питомих особливостей, навіть до їх заборони. У др. пол. XVIII ст. у звязках гетьмансько-старшинських кіл виникають різні форми підпорядкованості, наслідування пишнотам російського дворянського етикету.

Гетьмансько-старшинська верства підтримувала різнобічні культурно-музичні звязки в Україні. Щільні звязки складалися з українськими магнатами, поміщиками, а також діячами російської культури в Україні. Культурно-музичні звязки гетьмансько-старшинського середовища здійснювалися шляхом обміну виконавцями, музичними колективами; значна кількість українських виконавців працювала у складі придворних колективів Російської держави, імператорів, дворян, сановників (Придворна співацька капела, Придворний театр О.Розумовського та ін.).

11. З падінням гетьманату носіями національної політичної думки й культурно-освітнього руху в Україні часто стають нащадки гетьмансько-старшинських родин.

1. Культурна політика козацько-гетьманської держави другої половини XVII-XVIII ст. (в галузі освіти та культури) // Науковий вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва.-К., 2001.-Вип.2.-С.5-10;

2. Гетьмани та козацька старшина як культурно-освітні діячі другої половини XVII-XVIII ст. в Україні // Народна творчість та етнографія.-К.: Наук. думка, 2000.-№ 2-3 (266-267).- С.16-24;

3. Полкові військові музиканти Лівобережної України першої половини XVIII ст. //Збірник наук. праць. -Вип.2 (15).-К.: КВГІ НАОУ, 2000.- С.16-23 ;

4. Військова музика Лівобережної України другої половини XVII-XVIII ст. в особах та постатях //Збірник наук. праць: Духовність і художньо-естетична культура.-К.: НДІ “Проблеми людини”, 2000.- Т.17.- С.502-508 ;

5. Музичний побут Гетьманщини // Музика. - К., 2000.-№ 4-5 (липень-серпень).- С. 29-30;

6. Музичний побут гетьмансько-старшинського середовища другої половини XVII-XVIII ст. в Україні // Науковий вісник Національної музичної академії України ім.П.І.Чайковського “Музичне виконавство”.-К., 2000.-Вип.14.-Кн.6.-С.67-76;

7. Щоденники Я.Марковича та М.Ханенка як джерело вивчення музичного побуту гетьмансько-старшинського середовища першої половини XVIII ст. на Україні //Рукописна та книжкова спадщина України.-Вип.3.-К.: НАН України, 1996.- С.58-67 ;

8. Зі щоденника Якова Марковича // Український світ. -К., 1996.-№ 4-6, липень-грудень.- С.61; (укр., англ., нім., франц. мовами);

9. Нові відомості про родину Бортнянських // Память століть. -К., липень- серпень, № 4 (25) 2000 року.- С.14-18.

10. Камерно-інструментальна творчість І.Є.Хандошкіна (до питання про вплив фольклору на композиторську та виконавську діяльність в період становлення вітчизняного інструментального професіоналізму //Фольклор та професійне мистецтво. - Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (відп. ред.: Володченко Ж.М., Дубравін В.В.).- Ніжин, 1992.- С.36-40;

11. Музично-просвітницька діяльність вихованця Києво-Могилянської академії Г.Сковороди в контексті розвитку української музичної культури XVIII ст. // Наукові записки Національного університету “Києво-Могилянська академія”.-К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000.-Т.18 (Ювілейний випуск: до 385-річчя Києво-Могилянської академії).- С.115-118;

12. Культурна політика козацько-гетьманської держави другої половини XVII-XVIII ст. // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів (12-13 грудня 2000 р.). - К., 2001.- С.63-65.