Вивчення автобіографії І. Мазепи та його діяльності до гетьманства. Дослідження політичної діяльності гетьмана. Визначення доброчинно-меценатської діяльності Мазепи. Характеристика відносин гетьмана з Петром І. Дослідження стосунків з Карлом ХІІ.
Аннотация к работе
В історії України особливе місце належить гетьману Іванові Мазепі (1687-1709 рр.). Державний діяч і політик найвищого ґатунку, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, уболівання за долю України. Гетьман Іван Мазепа намагався зробити з України європейську державу, підняти й зміцнити значення й престиж гетьманської влади, яка за десятиріччя руїни зазнала страшної девальвації. Він зробив Росію, а разом з нею і український народ заложниками пройдисвітів і політичних авантюристів, починаючи з Меньшикова, цариці Анни, Бірона і кінчаючи Катериною II та її оточенням, які зробили Україну кріпосницькою. Спроба цього гетьмана вирвати Україну з-під московського ярма, реалізувати велику ідею незалежної самостійної Української держави зазнала поразку.Мазепа вже тоді вмів чарувати людей; аж до пізньої старості зберіг тайну привабливості; королі, князі, жіноцтво, вояки, козаки, а навіть духовні не вміли боронитися перед його дивною силою полонювати серця. Але Мазепа був українцем, і польські магнати не могли йому вибачити ні його походження, ні його успіхів. Під час однієї із своїх подорожей Мазепа мав нагоду підтвердити королеві зрадницьку поведінку одного із шляхтичів, Пасека, але Ян Казимир, людина слабкої волі, не завагався, коли треба було жертвувати Мазепою, щоб задовольнити апетити своєї шляхти. Булава гетьмана Лівобережної України до рук Івана Мазепи потрапила в 1687 р., коли в результаті чергової антигетьманської змови генеральної старшини, інспірованої фаворитом тодішньої російської правительниці Софії князем Василем Голіциним, гетьмана Івана Самойловича не лише було позбавлено влади, а й заслано до Сибіру. 25 червня 1687 року, він мав тоді вже 50 років і був людиною з величезним життєвим та політичним досвідом у Глухові був вибраний гетьманом військовий осавул Іван Мазепа.Козацькі полковники із сарказмом зауважували. що "цар скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі", а російські урядники заявляли, що "ніколи ще не було гетьмана кориснішого і вигіднішого для царя, як Іван Степанович Мазепа". Шведський король запевнив Мазепу, що Україна буде вільною державою по обох сторонах Дніпра, й згодився злучитися з козаками. Та цар ще не вірив тому, бо і спершу були доноси на Мазепу, а Мазепа служив цареві вірно. Війська ці, вступаючи в країну, будуть під командою шведських генералів, але під час операцій на Україні Й. В. довірить керування ними князеві та його наступникам і це триватиме доти, доки Україна потребуватиме того війська, котрому Й. К. В. видаватиме платню, а козаки постачатимуть хліб і харчі. Становище в Україні на той час змінилося, оскільки Мазепа на вимогу Петра І змушений був відрядити йому 15 тисяч добірного козацького війська, натомість в Україну були введені російські військові зєднання.Іван Мазепа походив із значного шляхетського роду, волинського чи подільського походження. Булава гетьмана Лівобережної України до рук Івана Мазепи потрапила в 1687 р., коли в результаті чергової антигетьманської змови генеральної старшини, інспірованої фаворитом тодішньої російської правительниці Софії князем Василем Голіциним, гетьмана Івана Самойловича не лише було позбавлено влади, а й заслано до Сибіру. Так, було застережено, що Україна не сміє порушувати вічний мир з Польщею і повинна підтримувати добросусідські стосунки з Кримом. Крім залог та воєвод, що були в Києві, Чернігові, Ніжені, Переяславі та Острі, московська залога мала стати в гетьманський резиденції - Батурині - для постійного контролю над гетьманським урядом. Гетьман і старшина повинні дбати про зміцнення звязків між двома народами.
Вывод
Отже, підводячи підсумки проведеної роботи можна зробити наступні висновки.
Іван Мазепа походив із значного шляхетського роду, волинського чи подільського походження. Предки його в 16 ст. оселилися на Білоцерківщині в селі Мазепинці. Він народився (за різними джерелами) в період з 1629 по 1640 рік. Дитинство Мазепи припало на час невпинних боїв козаків із Польщею.
Булава гетьмана Лівобережної України до рук Івана Мазепи потрапила в 1687 р., коли в результаті чергової антигетьманської змови генеральної старшини, інспірованої фаворитом тодішньої російської правительниці Софії князем Василем Голіциним, гетьмана Івана Самойловича не лише було позбавлено влади, а й заслано до Сибіру.
Обрання Мазепи повязане було з підписанням нових, "Колмацьких статей". В основу яких покладено "Глухівські статті" Многогрішного 1669 року, але з деякими додатками на користь Москви. Так, було застережено, що Україна не сміє порушувати вічний мир з Польщею і повинна підтримувати добросусідські стосунки з Кримом. Знову заборонено Україні мати дипломатичні стосунки з іншими державами. Крім залог та воєвод, що були в Києві, Чернігові, Ніжені, Переяславі та Острі, московська залога мала стати в гетьманський резиденції - Батурині - для постійного контролю над гетьманським урядом. Заборонялось "голосов испущать", що "Малороссийский край гетманского регименту", а тільки казати, що він належить до єдиної держави з Великоросійським краєм. Тому мусить бути вільний перехід з Москви на Україну. Гетьман і старшина повинні дбати про зміцнення звязків між двома народами.
Коломацькі статті вперше заперечували державний характер гетьманської влади, а разом з тим і державність України. Але цей пакт не був реалізований.
У своїй зовнішній політиці гетьман відмовився від орієнтації на Польшу, Крим і Туреччину. Боротьба з із Росією видавалась на той час безнадійною, тому тривалий час Мазепа просто продовжував лінію Самойловича, спрямовану на забезпечення максимально можливої автономії.
Після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності, він вирішив використати умови, створені Північною війною (1700-1721 рр.) для розвязання державницьких проблем іншим шляхом. Вдало скориставшись козацьким повстанням на Правобережжі проти поляків на чолі з Семеном Палієм і вторгненням у Польщу Карла XII, гетьман зайняв своїм військом Правобережну Україну і тим самим знову обєднав обидві її частини.
У стосунках з Карлом XII Мазепа наголошував, що Україна повинна бути незалежною державою з довічною владою гетьмана. її територію мають складати відвойовані від Росії землі, що належали колись українському народові.
Проте українські війська для організованого спротиву Росії не були готові і потерпіли поразку.
У внутрішній політиці Іван Мазепа спирався на старшину, низкою законів відособивши козацтво як окремий клас. Становище козацької старшини особливо зміцнилось на початку 18 ст., зросла кількість так званих бунчукових товаришів - старшинської молоді. Всі ці заходи гетьмана, як і реформи в галузі судочинства й податків, свідчили про намагання гетьмана створити в Україні національну аристократію і з її допомогою вести боротьбу за повну автономію України. Водночас Мазепа всіляко дбав і про захист інтересів народних мас, обмежував апетити старшини, встановив максимальну панщину у два дні на тиждень, дозволив селянам винокуріння на власні потреби, намагався скасувати "оранди". Загалом гетьман дбав про інтереси всього народу, всієї країни. Він зробив вагомий внесок в духовно-культурну спадщину країни.
Список литературы
1. Бойко О.Д. Історія України: Навч. посіб.. - 3-е вид., випр., допов.. - К.: Академвидав, 2005. - 687 с.
2. Гончарук П.С. Історія України: з давніх часів до початку ХХ століття: курс лекцій: [Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Київ. славіст. ун-т. - К., 2005. - 524 с.
3. Ґудзь В.В. Історія України: - К.: Слово, 2003. - 615 с.
4. Драгоманов М. Пропащий час. Українці під московським царством (1654 - 1876).// Память століть. - 2002. - №5. - C. 7 -8.
5. Енциклопедія історії України: [в 5 т.] / редкол.: В.А.Смолій (голова) та ін. - К.: Наук. Думка, 2003. - 329 с.
6. Заруба В. Політика кримського ханства щодо укр. земель в ост. чверті XVII ст.// Память століть. - 2003. - №2. - с. 42 - 49.
7. Історія України: [від давнини до сучасності: підруч. для студ. вищ. навч. закладів] / [Баран В., Войтович Л., Грицак Я. та ін.; відп. ред. Ю.Сливка]. - 4-е вид.. - Львів: Світ, 2003. - 518 с.
9. Історія України: посіб. для абітурієнтів / [авт.-упоряд. О.В.Гісем]. - Камянець-Подільський: Абетка, 2003. - 331 с.
10. Історія українського козацтва: нариси у 2-х т. / [редкол.: В.А.Смолій (відп. ред.) та ін.]. - [К.: Вид. Дім "Києво-могилян. Акад.", 2006- ] - Т. 1 / [В.А.Брехуненко, Л.В.Войтович, О.Б.Головко та ін.], [2006]. - 799 с.
11. Капилов С. А. Історія словянських народів в історичних творах XVIIICT.// УІЖ - 2000. - №1. - С.29-37.
12. Каменський І.С., Назаренко Ю. Ф. Гетьмани України./ Україна. - К. - 1991. - 342 с.
13. Кормич Л.І., Багацький В.В. Історія України: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / Л.І.Кормич, В.В.Багацький; Одес. Нац. Юрид. Акад.. - К.: Алерта, 2004. - 407 с.
14. Король В. Істор. Укр. - К.: Феміна - 1995. - 328с.
15. Лановик Б. Д., Лазарович М.В. Історія України: навч. посіб. / Б.Д.Лановик, М.В.Лазарович; [наук. ред. П.В.Михайлина]. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Знання-прес, 2003. - 733 с.
16. Мельник л. Г. Правління гетьманського уряду.// УІЖ - 2001. - №5. - С. 81 - 91.
17. Мицик Ю. А. Міжнародна конференція в Італії. Мазепа та його послідовники.// УІЖ - 2002. - №6. - С. 150.
18. Мицик Ю.А. та ін. Історія України: [навч. посіб. для старшокласників] / Ю.А.Мицик, О.Г.Бажан, В.С.Власов. - К.: Вид. Дім "Києво-могил. Акад.", 2005. - 569 с.
19. Молтях В. М. Україно-російські відносини другої половини XVII - XVIII ст.// УІЖ - 2003. - №6. - C. 110 - 116.
20. Орлик В. М. Податкові організації Рос. Імперії в Україні.// УІЖ - 2005. - №4. - C. 190.
21. Павленко С. Чи зраджував І. Мазепа Карла XII?// Память століть. - 2005. - №1. - С. 90.
22. Станіславський В. В. Політичні відносини Зап. Січі з Річчю Посполитою та правобережною Україною в 1686 - 1699.// УІЖ - 1999. - №1. - C. 18 - 29.
23. Струкевич О. К. Інституція гетьманства у політико-культурному сприйнятті старшинської еліти укр. гетьманщини.// УІЖ - 2002. - №4. - C. 49 -59.
24. Ступак Ф. Я. Доброчинна діяльність гетьмана І. Мазепи.// УІЖ - 2005. - №1. - С. 138.
25. Яковлева Т. Г. Мазепа - гетман: в поисках исторической объективности.// Новая и новейшая школа истории. - №4. -