Історія становлення герундія як особливої дієслівної форми. Визначення поняття та характеристика герундія та герундіальних зворотів. Особливості застосування різних граматичних категорій герундія, його синтаксичні функції в сучасній англійській мові.
Аннотация к работе
Герундій є унікальною аломорфною формою дієслова, тобто такою, яка не має чіткого граматичного еквівалента в українській мові, тобто складною для нашого розуміння. Потреба сучасного мовознавства у дослідженні складних синтаксичних структур, до яких належать герундіальні звороти, у ракурсі їхнього формально-граматичного моделювання з метою застосування таких напрацювань в автоматичних (без втручання людини)/ автоматизованих (з втручанням людини) системах, що опрацьовують текстові дані, зростає разом з необхідністю в обміні мовною інформацією. Актуальність даної роботи визначається важливістю ретельного аналізу своєрідної безособової форми англійського дієслова - герундія - та конструкцій, до складу яких він входить, для розвитку сучасного мовознавства. Для досягнення мети потрібно виконати наступні завдання: 1) простежити закономірності становлення герундія як обєкта наукових досліджень у сфері англійського мовознавства; 4) відстежити синтаксичні функції, які виконує герундій в англійській мові.Герундій, як і інші неособові форми дієслова - інфінітив, дієприкметник, - традиційно вважають дискусійними, адже вони вирізняються, через свою гібридність, складною проблематикою їх частиномовного статусу, співвідношення з особовими формами, загальними принципами виділення та класифікації. Проте певні питання, повязані зі статусом, класифікацією та функціональними характеристиками герундія в історії розвитку англійської мови залишаються недостатньо висвітленими, що повязане з дискусійністю природи герундія, а саме його походженням, частиномовним розподілом, функціонуванням у реченні тощо. Пушина, аналізуючи неособові форми дієслова, зазначає, що дані більшості історичних досліджень свідчать про те, що всі неособові форми дієслова пройшли через тривалу стадію вербалізації - набуття дієслівних рис, закріплення семантики дії, та що генетично всі вони беруть початок від імені. Початок цього процесу повязаний зі зміною типу керування: якщо раніше віддієслівний іменник керував іменником в родовому відмінку, який виконував по відношенню до нього функцію означення, то в середньоанглійський період він набуває здатності керувати додатком та визначається обставиною. 200], згідно з яким герундій як нова граматична категорія виникає в середньоанглійський період під впливом взаємодії двох форм з суфіксом-ing - віддієслівного іменника та дієприкметника теперішнього часу.В той час, як інфінітив та дієприкметник з дієприслівником - форми, що властиві всім сучасним європейським мовам, герундій не має аналогів в інших мовах [5, с. Хоча форма герундія є і в італійській (il gerundio), і в іспанській (el gerundio), і в французькій (le gerondif) мовах, за своїм граматичним значенням і функціями ці форми більше відповідають формі Participle I в англійській мові. Як усі безособові дієслова, герундій може утворювати предикативні конструкції - конструкції, в яких безособове дієслово, виражене герундієм знаходиться у предикативних відношеннях із субстантивним елементом, що виражений іменником у присвійному відмінку або присвійним займенником (якщо він позначає живу істоту) або іменником у називному відмінку (якщо він позначає неістоту). Так, серед радянських дослідників деякі мовознавці терміни «герундій» та «дієприкметник теперішнього часу» не розрізняють, а вживають термін «-ing-форма» [1, с. Більше того, дослідник зазначав, що питання співвідношення «герундій - дієприкметник» виникає тоді, коли йдеться про так звані конструкції або комплекси з цими формами, підметами яких можуть бути як присвійні, так і обєктні іменні елементи.Герундій виступає вербальною назвою процесу, а тому він поєднує в собі як іменні, так і дієслівні риси. Варто зауважити, що вираження субстантивних рис герундія та його семантична віддаленість від особового дієслова відрізняє його від інфінітива. Окрім того, герундій має форми таких двох дієслівних граматичних категорій, як категорія стану та часу, які ми й розглянемо детальніше в цьому підрозділі. Після дієслів to want, to need, to deserve, to require та прикметника worth герундій вживається в активному стані, хоча його значення є пасивним. Власне категорія часу відсутня у герундія, адже він не здатний розміщувати дію в той чи інший часовий проміжок, а лише вказує на співвідношення позначуваного ним часу з часом дієслова-присудка - одночасність або передування.Герундій може виконувати будь-яку синтаксичну функцію, що є властивою для іменника, хоча в кожному випадку він має власні особливості вираження. У реченні герундій може виступати самостійно без будь-яких означуваних слів, як стрижневе слово у герундіальному звороті або як частина герундіальної предикативної конструкції. При чому у функції іменної частини складеного присудка герундій може також вживатися з прийменниками for, against, або з такими прийменниковими виразами, як to be on the point (verge) of, to be far (from). У цій функції герундій сполучається з дієсловами, що виражають модальність, або з так званими фазовими дієсловами (phasal verbs). У функції пр
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Поняття герундія в англійській мові
1.1 Історія становлення герундія як особливої дієслівної форми
1.2 Характеристика герундія та герундіальних зворотів
Розділ 2. Функціональна характеристика герундія та герундіальних зворотів в сучасній англійській мові
2.1 Особливості застосування різних граматичних категорій герундія
2.2 Синтаксичні функції герундія та герундіальних конструкцій