Герпес-вірусний пустульозний вульвовагініт корів і телиць на молочно-товарних фермах півдня України - Автореферат

Найбільшого поширення в патології системи статевих органів маточного поголівя великої рогатої худоби набув інфекційний ринотрахеїт-пустульозний вульвовагініт, збудником якого є вірус герпеса 1-го типу. Протягом останніх років вченими нашої країни проведені фундаментальні дослідження з цієї проблеми, розроблена система протиепізоотичних заходів, спрямованих на боротьбу з цією інфекцією, розроблено ряд вакцин і запропоновані препарати для лікування хворих тварин. Разом з тим, вести боротьбу з цією інфекцією в виробничих умовах досить важко тому, що інфекційний ринотрахеїт часто перебігає в асоціації з іншими вірусними та бактеріальними інфекціями і це вимагає розробки більш точних і досконалих методів діагностики, а також комплексного підходу до лікування і специфічної профілактики. Метою роботи було вивчення розповсюдження, клінічного прояву, особливостей епізоотичного процесу при герпес-вірусному пустульозному вульововагініті корів і телиць на молочно-товарних фермах півдня України та вдосконалення методів лікування і специфічної профілактики ІРТ-ПВВ. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання: провести аналіз показників відтворення стада і репродуктивної функції у корів і телиць в господарствах півдня України;Дослідження за темою дисертаційної роботи виконувалися протягом 1991-2001 рр. на кафедрі епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету, в господарствах Одеської, Миколаївської і Херсонської областей. Аналіз показників відтворення стада і порушень репродуктивної функції у корів і телиць проведено на 2444 тис. корів за статистичними даними Управлінь ветеринарної медицини Одеської, Миколаївської і Херсонської обласних державний адміністрацій за 1993-1995 рр. За період виконання дисертаційної роботи проведено клінічне дослідження 2824 корів і телиць на молочно-товарних фермах семи господарств півдня України, з них залучено до експериментальних досліджень 410 голів. Клінічні дослідження тварин всіх вікових груп виконували з метою виявлення характерних ознак герпес-вірусної патології статевих органів, для чого проводили ретельний клінічний огляд хворих, звертали особливу увагу на наявність характерних змін в статевих органах неплідних тварин. Для зясування ролі інфекційних агентів в патології репродуктивних органів у корів і телиць проводили бактеріологічні, вірусологічні і серологічні дослідження хворих корів і телиць з характерними клінічними ознаками патології репродуктивних органів.Тривалість неплідності корів у 1993-1995 роках по Миколаївській області складала 162-195 днів; по Одеській області вона становила 205-240 днів і була найвищою. Аналізуючи дані офіційної статистики щодо причин неплідності корів по господарствах Миколаївської області слід зазначити, що за даними офіційної звітності аліментарні фактори викликали неплідність у 36,0-38,0% корів; незаразні захворювання були причиною неплідності у 48,6-51,0% корів; порушення правил штучного осіменіння викликали неплідність у 12,5-13,4 % корів. В господарствах Одеської області аліментарні фактори були причиною неплідності у 48,2-62,8% корів; незаразні захворювання стали причиною неплідності у 30,5-47,7 % корів; порушення правил штучного осіменіння спричиняли неплідність у 4,1-6,7% корів. Так, у корів першої групи, яких лікували йодосолом, в період до 30-ти днів з початку проведення досліду стадія збудження статевого циклу відмічена у 30,0% голів, в період з 31-го по 60-й день - охоту спостерігали у 50,0% корів, в період з 61-го по 90-й день у 10,0% корів і в період більше як 90 днів - у 10,0% тварин. Стадія збудження статевого циклу у тварин третьої групи, яких лікували неовагіналем, в період до 30-ти днів з початку проведення досліду відмічена у 4 (40,0%) корів; в період з 31-го по 60-й день - у 3 (30,0%) корів; з 61-го по 90-й день у 2(20,0%) корів і в період більше як 90 днів у 1 (10,0%) корови.В дисертації визначено інфекційну природу порушень репродуктивної функції у корів і телиць в господарствах півдня України, зокрема встановлено домінантну роль герпес-вірусу 1-го типу, вивчено особливості клінічного перебігу при герпес-вірусному пустульозному вульвовагініті, у різновікових групах тварин, в виробничих умовах апробовано методи комплексної терапії корів та телиць при герпес-вірусному пустульозному вульвовагініті і застосування живої вакцини «ІРТ-LG» (ІЕКВМ) методом аплікації на слизову оболонку піхви з метою специфічної профілактики генітальної форми інфекційного ринотрахеїту - пустульозного вульвовагініту великої рогатої худоби. Масові генітальні захворювання, що супроводжуються порушеннями репродуктивної функції у корів і телиць в господарствах півдня України, мають інфекційну природу і в 96-100 % випадків спричиняються вірусом інфекційного ринотрахеїту - пустульозного вульвовагініту та ускладнюються секундарною мікрофлорою. Епізоотичний процес при генітальній формі інфекційного ринотрахеїту підтримується пожиттєвою персистенцію вірусу в організмі тварин неблагополучних стад.

Аналіз стану відтворення стада і причин репродуктивної патології у корів і телиць в господарствах півдня України в 1993 - 1995 рр.

При вивченні стану відтворення поголівя великої рогатої худоби в господарствах півдня України (Миколаївська, Одеська і Херсонська області) нами встановлено, що в період з 1993 по 1995 роки відбувалося зменшення поголівя корів на 7,9; 7,4; 14,0% по областях відповідно. Показники виходу телят на 100 корів за 1993-1995 роки коливались в межах 68,9-81,9%, тобто залишались неплідними 18,1-21,1% корів щорічно. Кількість корів, запліднених після отелення протягом 30 днів по всіх областях складала - 8,0-11,0%; до 60-ти днів - 36,0 - 52,2 %; до 90 днів - 18,0 - 30,6% і більше як 90 днів - 17,0 - 20,0%.

Тривалість неплідності корів у 1993-1995 роках по Миколаївській області складала 162-195 днів; по Одеській області вона становила 205-240 днів і була найвищою. В Херсонській області тривалість неплідності корів і телиць складала 165-185 днів і була найменшою серед трьох областей. Індекс осіменіння по всіх областях знаходився в межах 2,36-2,88.

Аналізуючи дані офіційної статистики щодо причин неплідності корів по господарствах Миколаївської області слід зазначити, що за даними офіційної звітності аліментарні фактори викликали неплідність у 36,0-38,0% корів; незаразні захворювання були причиною неплідності у 48,6-51,0% корів; порушення правил штучного осіменіння викликали неплідність у 12,5-13,4 % корів.

В господарствах Одеської області аліментарні фактори були причиною неплідності у 48,2-62,8% корів; незаразні захворювання стали причиною неплідності у 30,5-47,7 % корів; порушення правил штучного осіменіння спричиняли неплідність у 4,1-6,7% корів.

В господарствах Херсонської області показники незаразних захворювань і аліментарних причин неплідності коливалися в однакових межах і були на рівні 35,8-48,6%; порушення правил штучного осіменіння викликали неплідність у 11,5-16,5% корів.

Аналіз статистичних матеріалів по кожній з областей півдня України вказував на відсутність неплідності інфекційної природи з чим неможливо, в повній мірі, погодитись, так як значна кількість випадків мертвонароджених телят і абортованих плодів залишалися поза лабораторними дослідженнями. Так, у 1993 - 1995 роках по Миколаївській області було досліджено в лабораторіях ветеринарної медицини тільки 22,6-28,0% мертвонароджених телят і 51,3-56,4% абортованих плодів. Ці показники складали відповідно: по Одеській області - 37,4 - 39,9% і 29,6 - 30,5%; по Херсонській області - 32,4 - 37,4% і 33,4 - 42,0%.

Особливості клінічного прояву порушень репродуктивної функції у корів і телиць на молочно-товарних фермах півдня України.

Клінічні обстеження неплідних корів і телиць різного віку в окремих господарствах півдня України дали можливість зробити припущення, що причинами неплідності цих тварин можуть бути інфекційні агенти. Клінічно обстежені були не тільки неплідні корови і телиці, а також телички 3-денного віку, 4-х, -6-ти, -12-тимісячного і парувального віку. Нашу увагу звернула на себе та обставина, що у 65-78,0% теличок 3-денного віку слизова оболонка піхви була всіяна міхурцевими висипами завбільшки з просяне зерно. Вони були розташовані поодиноко, а біля клітора - групами по 6-8 міхурців. Такі ж зміни на слизовій оболонці піхви відмічали у теличок 4-місячного віку.

У теличок 6-12 місячного віку спостерігали, крім наведених вище ознак, і ознаки гнійно-катарального запалення слизової оболонки. Міхурці зливалися в суцільні тяжі, на слизовій оболонці піхви спостерігали гнійні нашарування та ділянки некрозу.

Клінічна картина у корів і нетелів загалом не відрізнялась і лише посилювалась у тварин старшого віку більш значною гіперемією слизової оболонки піхви. Одержані результати клініко-гінекологічних досліджень в цілому співпадають з літературними даними щодо характеристики ознак генітальної форми інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби в цілому співпадають з літературними даними щодо характеристики ознак генітальної форми інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби.

Вивчення ролі герпес-вірусу І типу у виникненні порушень репродуктивної функції у корів і телиць

З метою виявлення інфекційних агентів, які могли бути причиною ураження репродуктивних органів, мертвонароджень, абортів проводили спеціальні бактеріологічні, мікологічні, вірусологічні та серологічні дослідження. Збудники класичних інфекцій статевих шляхів, а саме бруцельозу, кампілобактеріозу, хламідіозу, лептоспірозу, трихомонозу, були виключені на підставі епізоотологічних даних і результатів лабораторних досліджень, проведених в районних і обласних державних лабораторіях ветеринарної медицини.

В результаті проведених бактеріологічних досліджень змивів з піхви корів і телиць та проб сперми бугаїв-плідників з різних господарств півдня України були виділенні культури: Staphylococus aureus; Escherichia coli; Pseudomonas aeruginosa; Candida albicans.

Виділені збудники хоч і були не патогенними, принижувати їх роль в патології репродуктивних органів немає підстав. Про це свідчать чисельні літературні джерела. В першу чергу це стосується Pseudomonas aeruginosa, на поверхні якого може адсорбуватися вірус інфекційного ринотрахеїту.

В подальшому наші дослідження були спрямовані на пошуки інфекційних агентів вірусного походження. За допомогою серологічних реакцій (РНГА, РДП, КРА, РГГА) в ряді господарств Миколаївської області у корів виявлено специфічні антитіла в діагностичному титрі до вірусу інфекційного ринотрахеїту в 96,6% випадків; до вірусу діареї - хвороби слизових оболонок - в 36,6-40,0%; до вірусу парагрипу - 3 - в 23,3-53,3%. У досліджуваних корів і нетелів з господарств Одеської та Херсонської областей антитіла до вірусу інфекційного ринотрахеїту виявлялись у 96,6-100,0%. Вірусологічними дослідженнями в РІФ було виявлено антиген вірусу інфекційного ринотрахеїту-пустульозного вульвовагініту в спермі двох бугаїв-плідників, які належали Одеському обласному держплемобєднанню. Це дало нам підставу стверджувати, що причиною неплідності корів і телиць інфекційного походження в обсежених господарствах був вірус інфекційного ринотрахеїту - пустульозного вульвовагініту. Перебіг інфекційного процесу, зумовленого цим вірусом, ускладнювали: вірус діареї великої рогатої худоби, Staphylococus aureus; Pseudomonas aeruginosa; Candida albicans.

Особливості епізоотичного процесу при герпес-вірусному пустульозному вульвовагініті корів і телиць в господарствах півдня України.

До вірусу ІРТ-ПВВ сприйнятлива велика рогата худоби практично усіх статево-вікових груп. Молоді тварини частіше хворіють на респіраторну, кератоконюктивальну, менінгоенцефалітну форму і дуже мало є повідомлень про захворювання молодняку у віці від народження до 4-х місяців на генітальну форму ІРТ-ПВВ.

Проведенні нами клініко-гінекологічні дослідження показали, що генітальна форма ІРТ-ПВВ спостерігається: у 22,5% теличок віком 0-4місяці; у 38,0% теличок віком 4-6 місяців; у 70,0% теличок віком 6-12 місяців та у 85,0% теличок віком 12-16 місяців. Зростання кількості інфікованих теличок в залежності від віку вказує на те, що вірус ІРТ-ПВВ постійно циркулює в стадах і передається від заражених до здорових тварин горизонтальним шляхом. Підтвердженням цього є клінічні ознаки генітальної форми ІРТ-ПВВ та зростання рівня специфічних антитіл у теличок від дня народження до 56 доби життя, тоді як відомо, що рівень колостральних антитіл, починаючи з 14 доби життя, повинен повільно спадати.

Генітальну форму ІРТ-ПВВ виявляли навіть у новонароджених теличок, що вказує на вертикальний шлях передачі збудника інфекції.

Важливим джерелом і резервуаром вірусу ІРТ-ПВВ в природі служать хворі та перехворілі тварини, в тому числі, бугаї-плідники з латентною формою перебігу герпес-вірусної інфекції.

Ефективність комплексної терапії корів при герпес-вірусному пустульозному вульвовагініті з використанням йодосолу, неовагіналю і тимогену.

Для проведення досліду було відібрано 40 корів віком 3-5 років, червоної степової породи, у яких спостерігали клінічні ознаки, характерні для патології репродуктивних органів інфекційної етіології. Всіх тварин поділили на чотири групи за принципом аналогів по 10 корів в кожній.

Коровам першої дослідної групи з лікувальною метою застосовували препарат «йодосол» в дозі 50,0 см3, одноразово, шляхом введення на слизову оболонку піхви за допомогою одноразового катетера.

Коровам другої групи, крім йодосолу, який застосовували за такою ж методикою, як і коровам першої групи, застосовували імуномодулятор тимоген, внутрішньомязово, двічі, з інтервалом у 7 днів, по 2,0 см3 на одну інєкцію.

Тваринам третьої групи на слизову оболонку піхви наносили аерозольний препарат «нео-вагіналь» в дозі 25,0 см3 одноразово.

Коровам четвертої групи крім неовагіналю, який застосовували за такою ж методикою, як і коровам третьої групи, вводили внутрішньомязово імуномодулятор тимоген в дозі 2,0 см3, двічі, з інтервалом у 7 діб.

На протязі 120 днів з початку проведення досліду за тваринами вели спостереження і вивчали перебіг запального процесу на слизових оболонках шляхом щодобового їх огляду, виявляли стадію збудження статевого циклу і визначили її повноцінність. Під час прояву повноцінних статевих циклів проводили штучне осіменіння корів всіх груп цервікальним методом з ректальною фіксацією шийки матки, використовуючи розморожену сперму одного бугая-плідника. Через 80 діб після припинення спостережень за тваринами дослідних груп проводили ректальну пальпацію статевих органів з метою підтвердження вагітності або діагностики форм неплідності.

У всіх тварин спостерігали клінічне одужування на 12-14-й день з початку проведення досліду. Стан клінічного одужування був відносно короткочасним. У 100% корів ознаки вульвовагініту відновлювались протягом 90 днів (термін спостереження). В групах тварин, яких лікували аерозолями йодосолу і неовагіналю в сполученні з тимогеном, відновлення клінічних ознак вульвовагініту відбувалося дещо повільніше.

Стадію збудження статевого циклу спостерігали у всіх тварин. Разом з тим терміни прояву стадії збудження статевого циклу суттєво різнились. Так, у корів першої групи, яких лікували йодосолом, в період до 30-ти днів з початку проведення досліду стадія збудження статевого циклу відмічена у 30,0% голів, в період з 31-го по 60-й день - охоту спостерігали у 50,0% корів, в період з 61-го по 90-й день у 10,0% корів і в період більше як 90 днів - у 10,0% тварин.

У корів другої групи, яких лікували йодосолом в комплексі з тимогеном в період до 30-ти днів з початку проведення досліду стадія збудження статевого циклу відмічена у 40,05% голів; в період з 31-го по 60-й день у 20,0% корів; в період з 61-го по 90-й день у 30,0% корів і в період більше як 90 днів у 10,0% тварин.

Стадія збудження статевого циклу у тварин третьої групи, яких лікували неовагіналем, в період до 30-ти днів з початку проведення досліду відмічена у 4 (40,0%) корів; в період з 31-го по 60-й день - у 3 (30,0%) корів; з 61-го по 90-й день у 2(20,0%) корів і в період більше як 90 днів у 1 (10,0%) корови.

У тварин четвертої групи, яких лікували неовагіналем в комплексі з тимогеном, в період до 30-ти днів з початку проведення досліду стадію збудження статевого циклу спостерігали у 20,0% корів; з 31-го по 60-й день -60,0%; з 61-го по 90-й день 10,0% і в період більше 90 днів - 10,0% корів.

На підставі отриманих результатів можна стверджувати, що лікування корів, хворих на генітальну форму інфекційного ринотрахеїту йодосолом і неовагіналем, як самостійно, так і в комплексі з тимогеном, сприяло клінічному одужанню і цього часу було достатньо для штучного осіменіння неплідних корів.

Ефективність застосування «Вакцини живої проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби «ІРТ-LG» (ІЕКВМ) методом аплікації на слизову оболонку піхви.

Дослід проведено на поголівї 90 корів червоної степової породи віком 3 роки відібраних за принципом аналогів. Тварин було розділено на три групи по 30 корів в кожній. Перша група була контрольною і тваринам цієї групи препарат не застосовували, а лише спостерігали за клінічним перебігом захворювання і контролювали рівень антитіл проти вірусу ІРТ в сироватці крові.

Коровам другої групи застосовували імунізуючий препарат - розроблену в ІЕКВМ живу вакцину проти інфекційного ринотрахеїту «IPT-LG», яку вводили в піхву в дозі 2,0 см3 двічі з інтервалом у 14 діб за допомогою катетера для ректоцервікального осіменіння корів.

Коровам третьої групи імунізуючий препарат «IPT-LG» вводили аналогічно як і коровам другої групи, а також застосовували тімоген, який вводили дворазово, по 2,0 см3, внутрішньомязово з інтервалом у 14 днів.

Корови всіх груп знаходилися в однакових умовах утримання, годівлі й експлуатації на протязі всього періоду досліджень.

Проби крові від дослідних тварин отримували вранці до годівлі і отриману сироватку досліджували на наявність специфічних антитіл в кількісній реакції аглютинації (КРА) з використанням антигену ІРТ Balt до вакцинації, на 14-й, на 28-й, на 42-й і на 56 день після другої вакцинації.

З метою вивчення показників імунологічної реактивності організму корів при комплексному застосуванні «Вакцини живої проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби «IPT-LG» (ІЕКВМ) і тимогену методом аплікації на слизову оболонку піхви було проведено дослід, до якого було залучено 25 корів, червоної степової породи масою тіла 350-370 кг, хворих на інфекційний ринотрахеїт - пустульозний вульвовагініт. Корови були розділені на 5 груп по пять тварин в кожній.

Корови першої групи служили контролем, цим тваринам ніякі препарати не застосовували, а лише вели клінічні спостереження за перебігом патологічного процесу на слизових оболонках статевих органів.

Коровам другої групи застосовували імуностимулятор тимоген, внутрішньомязово, в дозі 2,0 см3, який вводили на перший і 14-й день від початку досліду.

Тваринам третьої групи застосовували вакцинний препарат «IPT-LG», який інстилювали на слизову оболонку піхви в дозі 2,0 см3 двічі на 1-й і 14-й дні досліду.

Коровам четвертої групи застосовували імуностимулятор тимоген в дозі 2,0 см3, внутрішньомязево і вакцинний препарат «IPT-LG», який інстилювали на слизову оболонку піхви в дозі 2,0 см3. Препарати вводили дворазово на 1-у і 14-ту добу досліду.

Коровам пятої групи застосовували тимоген і вакцинний препарат за схемою четвертої групи, а також за три дні до застосування препаратів використовували аерозольний препарат «нео-вагіналь» в дозі 25,0 см3, який за допомогою спеціального катетера наносили на слизову оболонку піхви.

Результати проведених досліджень показали, що вакцина ІРТ-LG стимулює приріст гуморальних антитіл на 14- 42-й день досліджень з високим ступенем вірогідності (Р<0,001).

Після комплексоно застосування вакцини «ІРТ-LG» і імуномодулятора тимогену стадію збудження статевого циклу проявили 93,3% піддослідних корів. В контрольній групі цей показник складав тільки 20,0%.

При самостійному застосуванні вакцини «ІРТ-LG» запліднились 60,0% піддослідних корів. Показник запліднення корів після комплексного використання вакцини і імуномодулятора був на 10% вищим і складав 70,0%.

Термін неплідності вакцинованих корів складав 64-71,3 дні, тоді як у невакцинованих тварин (контроль) він досягав 96,7 днів.

При обстеженні неплідних корів дослідних груп після застосування вакцини «ІРТ-LG» в комплексі з імуномодулятором тимогеном клінічні ознаки генітальної форми інфекційного ринотрахеїту виявлено у 22,2-30,0% тварин та у 100,0% корів контрольної групи.

Показники імунологічної реактивності організму корів при комплексному застосуванні «Вакцини живої проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби «ІРТ-LG» (ІЕКВМ)» і тимогену методом аплікації на слизову оболонку піхви.

Паралельно з визначенням ефективності лікарських препаратів та імунізуючої дії «Вакцини живої проти ІРТ великої рогатої худоби «ІРТ-LG» (ІЕКВМ)» нами вивчались в динаміці деякі показники імунологічної реактивності організму корів з патологією репродуктивних органів (кількість лейкоцитів, показники Д-фагоцитозу нейтрофілів, вміст Т- і В-лімфоцитів).

На протязі досліду у тварин всіх груп визначали загальну кількість лейкоцитів в крові, відсоток Т- та В-лімфоцитів, які вступили в реакцію розеткоутворення і показник Д-фагоцитозу нейтрофілів. Вказані показники визначали в крові корів в перший день проведення досліду, а також на 14-, 28-, 42-, 56- і 70 дні.

Проведеними дослідженнями встановлено, що при комплексному застосуванні вакцини і тимогену у тварин на 70-й день відмічається статистично достовірний приріст кількості лейкоцитів, показника Д-фагоцитозу нейтрофілів, кількості Т- та В-лімфоцитів.В дисертації визначено інфекційну природу порушень репродуктивної функції у корів і телиць в господарствах півдня України, зокрема встановлено домінантну роль герпес-вірусу 1-го типу, вивчено особливості клінічного перебігу при герпес-вірусному пустульозному вульвовагініті, у різновікових групах тварин, в виробничих умовах апробовано методи комплексної терапії корів та телиць при герпес-вірусному пустульозному вульвовагініті і застосування живої вакцини «ІРТ-LG» (ІЕКВМ) методом аплікації на слизову оболонку піхви з метою специфічної профілактики генітальної форми інфекційного ринотрахеїту - пустульозного вульвовагініту великої рогатої худоби.

Масові генітальні захворювання, що супроводжуються порушеннями репродуктивної функції у корів і телиць в господарствах півдня України, мають інфекційну природу і в 96-100 % випадків спричиняються вірусом інфекційного ринотрахеїту - пустульозного вульвовагініту та ускладнюються секундарною мікрофлорою.

Епізоотичний процес при генітальній формі інфекційного ринотрахеїту підтримується пожиттєвою персистенцію вірусу в організмі тварин неблагополучних стад. Надходження вірусу до організму тварин є постійним і здійснюється двома шляхами: вертикальним, який забезпечується внутрішньоутробним зараженням і горизонтальним (контактним) та через інфіковану сперму.

В періоди ремісії хвороби спостерігається імунодепресивний вплив вірусу інфекційного ринотрахеїту, що проявляється достовірним зниженням кількості лейкоцитів, Т- і В-лімфоцитів - на 3,6 % і 0,8 %, показників рівня Д-фагоцитозу нейтрофілів крові у інфікованих тварин на 1,8 %.

Внутрішньопіхвове застосування йодосолу, неовагіналю, як самостійно, так і в комплексі з тимогеном при лікуванні корів, хворих на генітальну форму інфекційного ринотрахеїту, забезпечує короткочасне клінічне одужування, дозволяє тимчасово ліквідувати причини алібідності перманентного характеру і забезпечує запліднення від 40,0 до 60,0% тварин.

Застосування «Вакцини живої проти інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби «ІРТ-LG» (ІЕКВМ) методом аплікації на слизову оболонку піхви самостійно і в комплексі з тимогеном супроводжується покращенням клінічного стану хворих тварин забезпечує специфічну профілактику генітальної форми ІРТ-ПВВ, що підтверджується статистично достовірним підвищенням рівня специфічних антитіл до вірусу інфекційного ринотрахеїту.

Пропозиції: В тваринницьких господарствах різних форм власності, незалежно від загальної кількості поголівя великої рогатої худоби, при виникненні абортів, мертвонароджень, багаторазових непродуктивних запліднень, народженні нежиттєздатного приплоду необхідно проводити лабораторні дослідження на інфекційний ринотрахеїт - пустульозний вульвовагініт.

В разі встановлення діагнозу на інфекційний ринотрахеїт пропонується проводити заходи, викладені в «Рекомендаціях з діагностики, профілактики та боротьби з генітальною формою інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби в господарствах півдня України», затверджені Колегією Управління ветеринарної медицини Одеської облдержадміністрації.

1. Гуменний О.Г., Атамась В.А. Распространение пустулезного вульвовагинита среди телок в некоторых хозяйствах юга Украины // Исследования в области ветеринарии / материалы межвузовской научной конференции 5-7 апреля 1994 года, г. Одесса / К. - 1994. - С. 8.

2. Гуменний О.Г. Аерозолі йодосолу і неовагіналю при інфекційному ринотрахеїті-пустульозному вульвовагініті самок великої рогатої худоби // Ветеринарна медицина України. - 1998. - №3. - С. 16.

3. Гуменний О.Г. Імунізуючий препарат ІРТ- та імуномодулятор тимогена при інфекційному ринотрахеїті - пустульозному вульвовагініті самок великої рогатої худоби // Ветеринарна медицина України. - 1998. - №4. - С. 35.

4. Гумений О.Г. Рекомендації з діагностики, профілактики та боротьби з генітальною формою інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби в господарствах півдня України. - Одеса, 1998. - С. 7.

5. Гуменний О.Г. Особливості перебігу епізоотичного процесу при генітальній формі інфекційного ринотрахеїту серед молодняка великої рогатої худоби в умовах півдня України // Ветеринарна медицини, міжвідомчий тематичний науковий збірник. Харків, 2000. №77. - С. 112-116.

6. Гуменний О.Г.Деякі показники імунологічної реактивності організму корів і телиць, хворих на інфекційний ринотрахеїт - пустульозний вульвовагініт, при сумісному застосуванні вакцин та імуностимуляторів // Ветеринарна медицини України. - 2000, №11. - С. 34-35.

7. Гуменний О.Г. Використання «Вакцини живої проти ІРТ - В.Р.Х. шт. ІРТ-LG при гострому перебігу ІРТ ВРХ в господарствах на півдні України // Віс.Сумського держ.аграр.університету. - 2001, №6. - С.26-28.

8. Гуменний О.Г., Атамась В.Я. Розповсюдження пустульозного вульвовагініту серед телиць різних вікових груп в господарствах Одеської області // Аграрний вісник Причорноморя. Одеса. - 2001. - вип. 5(16). - С. 34

Размещено на .ru