Геостратегічні імперативи в американській зовнішній політиці, механізми їх формування і реалізації; роль президентів, партійних еліт, вищого військового керівництва, академічного комплексу. Вплив США на світовий порядок, модель американського лідерства.
Аннотация к работе
Розвиток емпіричного підходу в перспективі привів до зростання впливу на формування американського міжнародного курсу геополітики - низки політологічних концепцій, які, в своєї основі, підкреслюють роль географічних чинників в політиці держави. Сучасні суспільно-політичні процеси дійсно підтверджують необхідність і важливість теоретичної розробки геополітики, як дисципліни, що відображає звязки і взаємодію простору і політики, ії найважливіших категорій, однією з яких є геостратегія. Інша група причин повязана з тим місцем, котре посідають Сполучені Штати в системі міжнародних відносин, що формується, і важливістю для будь-якої країни звязків зі світовим лідером, розуміння основ його політики, вивчення тих механізмів, що дали змогу йому досягти настільки високої позиції в сучасному світі. Мета дослідження полягає в тім, щоб на підставі вивчення відповідних джерел і літератури, використання системного підходу комплексно проаналізувати закономірності формування і реалізації американської геостратегії в період становлення США як глобальної держави в контексті зміни систем міжнародних відносин і на цій основі визначити моделі, що склали підвалини курсу США що до основних елементів тієї чи іншої системи світового порядку, на базі яких у розглядуваний період Сполучені Штати домоглися істотного просування на шляху до світового лідерства. американський геостратегічний світовий лідерство проаналізувати дії США в умовах кризи поліцентричної системи міжнародних відносин у 1930-1940-ві роки, при формуванні й існуванні твердої біполярності в другій половині 1940-х - 1950-ті роки, посилення уваги до початку адаптації американської геостратегії до процесу визрівання протиріч біполярного світу наприкінці 1950-х - початку 1960-х років;У вступі обґрунтовується наукова і політична актуальність теми, мета і завдання дослідження, визначаються його обєкт і предмет, хронологічні рамки роботи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення, методологічні засади дослідження, зазначаються положення, що виносяться на захист, характеризуються ступінь і види апробації дисертації.Інтерес до геополітичних ідей зріс за роки другої світової війни і в наступний період і в англо-американському суспільствознавстві формувалися засади американських геополітичних концепцій повоєнного часу (праці Н. Серед багатьох визначеннь самого поняття “геополітика” автор солідаризується с тим, котре розглядає геополітику, як дисціплину, відображаючу обєктивну залежність субєкта міжнародних відносин від сукупності матеріальних чинників, які длзволяють цьому субєкту здійснювати контроль над простором (К. “Прикладну” геополітику й іменують геостратегією, котра може бути визначена як найважливіша категорія геополітики, що характеризує діяльність держави на міжнародній арені, і яка спрямована на створення умов та збільшення своєї могутності за рахунок володіння найбільш сприятливим просторовим становищем, що досягається за допомогою військових і невійськових засобів. Війна за незалежність і війна 1812 р. вплинули на формування у американців почуття стратегічної “винятковості”. З геополітичного погляду в цій війні головною турботою у зовнішній політиці Вашингтона було запобігання визнання Конфедерації європейськими націями, інакше на північноамериканських теренах виникла б багатодержавна система, а разом з нею - характерна для Європи система рівноваги сил.Сполучені Штати, як наймогутніша економічна держава світу, мала всі можливості трансформувати економічну силу в політичну могутність. Серед найважливіших складових цього курсу були визнання СРСР; висування “доктрини Стімсона”, що проголошувала невизнання насильницьких територіальних змін у світі, політика “доброго сусіда” у Південній Америці. Загроза, що наростала, потребувала створення механізму вироблення стратегічного курсу, посутніми складовими котрого стали: зростання ролі президента і централізація влади, створення Виконавчого управління президента, установа особливих органів крім існуючого державного апарату, двохпартійність зовнішньої політики країни. Через те різко зросли витрати на озброєння, створення масової армії, могутньої авіації і флоту й було взято курс на посилену підтримку єдиного союзника, що залишався у Європі, Англії. Зі вступом США у війну й оголошенням їм війни з боку Німеччини та Італії події досягли світового масштабу.Причиною були побоювання західноєвропейських країн проблемами безпеки; невдоволення позицією США щодо держав “третього світу”, зіткнення інтересів на Близькому і Середньому Сході й Африці; посилення економічної могутності Європи, що вимагала відповідного коригування політичних відносин усередині західного співтовариства. У практичному сенсі “атлантичне співтовариство” передбачало, відповідно до “рівного партнерства”, поділ тягаря відповіді на виклик “третього світу”; стимулювання економічного розвитку шляхом скорочення тарифів; у співробітництві з Японією значне збільшення припливу капіталів у слаборозвинуті країни, зменшення економічного суперництва. У геостратегічному п