Геополітика як наука і вчення у минулому і сьогодні. Альтернативи історичного розвитку, запропоновані К. Шмідтом. Доктрина Монро - перша в історії геополітична парадигма. Нова інформаційна парадигма геополітики. Глобалізація геополітики на межі ХХ-ХХІ ст.
Аннотация к работе
Актуальність теми дослідження обумовлюється необхідністю визначення на сучасному етапі історичного розвитку зовнішньополітичних інтересів, що мають геостратегічні, геоекономічні та геополітичні виміри. Актуальність запропонованої теми зумовлена також необхідністю, визначення геополітичних пріоритетів стосовно основних світових політичних сил та регіональних особливостей геополітичної стратегії, що дасть змогу визначити базові сценарії майбутнього в контексті визначальних зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку. У звязку з цим, проблема визначення геополітичних пріоритетів привертає до себе увагу з боку державних діячів, політиків та політологів, широкого кола громадськості.Ця зона називається географічним середовищем (від грецьких "гео" - Земля і графо - описую, пишу). До географічного середовища належать земна кора із корисними копалинами, грунти, луки, ліси, води, болота, рослинний і тваринний світи, дороги, села, міста, нижня частина атмосфери. Із розвитком суспільства географічне середовище розширюється, до його складу залучаються дно океанів, Північний і Південний полюси, різноманітні родовища, космічний простір тощо. Із розвитком суспільства географічне середовище не тільки розширюється (територіальне) у просторі, а й якісно змінюється, зокрема створюється нова природа: нові сорти дерев, рослин, нові породи тварин (методами селекції), великі площі земної поверхні займають культурні насадження (сади, парки, ліси), створюються нові міста, дороги, річки, озера, будуються електростанції, штучні моря тощо. Людина постійно змінює і вдосконалює географічне середовище у відповідності з потребами розвитку суспільства.У останньому випадку, як центр виступають США, Західна Європа, Японія, а периферією - країни з нестабільною політичною системою. І ще не втратила свою колишню актуальність парадигма зіткнення цивілізацій, де в якості системо утворюючих і підлеглих динамізму становлення принципів виступають етнічні релігійні, соціокультурні універсалії. Перша в історії геополітична парадигма - Доктрина Монро - була викладена президентом США Монро в посланні Конгресу в грудні 1823 року і зводилася до того, що США будуть розглядати як недружелюбний акт будь-яку спробу європейських держав втручатися в справи держав Західної півкулі. На тлі сучасної інформаційної революції та формування глобальної медіа-інформаційної системи посилилися роль та значення інформаційної парадигми геополітики, що засвідчують, зокрема, феномени інформаційного терору, інформаційних війн та протиборств тощо. Досліджено становлення та розвиток “неокласичної” (“критичної”) геополітики з органічно властивою їй інформаційною та медійною парадигмою розвитку.Становлення глобальної господарської системи, що руйнує кордони національних господарств, повязаних міцними торговельними, фінансовими, політичними, соціальними і культурними відносинами, - найбільш значущий процес, який визначив обличчя світу на межі ХХ-ХХІ століть. Той факт, що світ дедалі більше глобалізується (особливо в різноманітних сферах міжнародних відносин), означає, що предмет геополітики диверсифікується, а сама геополітика починає використовувати різноманітні наукові методи та засоби аналізу міжнародних проблем у сфері пошуку, розробки та обґрунтування шляхів здійснення політичних стратегій на відповідних рівнях - глобальному, регіональному та локальному. Показано, що предметом класичної геополітики був аналіз обмежень, які накладають на політичну організацію суспільства та зовнішньополітичну поведінку держав і наддержавних утворень соціоприродні географічні чинники та аналіз того, яким чином ці чинники можуть бути найефективнішим чином використані. Натомість, неокласична (критична) геополітика використовує переважно проективні віртуальні ансамблі образів, “випробовуючи” їх у силових полях впливів різноманітних владно-політичних чинників. Ідеться про приналежність або до “Першого світу” розвинених країн, або до “Другого світу” тих країн, які мають вагомі шанси прилучитися до “клубу розвинених”, або до “Третього світу” країн “на шляху розвитку”, у яких розвитку зазвичай не спостерігається.Виходячи зі змісту роботи, необхідно зробити наступні висновки: По перше - геополітика як наука і вчення у минулому і сьогодні визначає стратегічне спрямування держави. По друге - перша в історії геополітична парадигма - Доктрина Монро - була викладена президентом США Монро в посланні Конгресу в грудні 1823 року і зводилася до того, що США будуть розглядати як недружелюбний акт будь-яку спробу європейських держав втручатися в справи держав Західної півкулі.
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Геополітика як наука і вчення у минулому і сьогодні
Розділ 2 Геополітичні парадигми минулого і сьогодні. Цивілізаційний та геополітичний типи свідомості
Розділ 3 Глобалізація геополітики на межі ХХ-ХХІ століть
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Виходячи зі змісту роботи, необхідно зробити наступні висновки: По перше - геополітика як наука і вчення у минулому і сьогодні визначає стратегічне спрямування держави. Вона вкрай потрібна для розвитку політичної культури громадян. Прийняття політичних рішень неможливе без урахування геополітичного розшарування зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних пріоритетів держав світу, котрі постають величезними геополітичними полюсами.
По друге - перша в історії геополітична парадигма - Доктрина Монро - була викладена президентом США Монро в посланні Конгресу в грудні 1823 року і зводилася до того, що США будуть розглядати як недружелюбний акт будь-яку спробу європейських держав втручатися в справи держав Західної півкулі.
Якщо цивілізаційний тип свідомості в чомусь істотному відповідає парадигмі Просвітництва і його системі оптимістично-раціоналістичних чекань, то геополітичний тип являє собою ревізію Просвітництва з позицій органіцизму та соціал-дарвінізму.
По третє - глобалізація геополітики на межі ХХ-ХХІ століть полягає у використовуванні різноманітних наукових методів та засобів аналізу міжнародних проблем у сфері пошуку, розробки та обґрунтування шляхів здійснення політичних стратегій на відповідних рівнях - глобальному, регіональному та локальному, адже формується новий світоустрій, що розвивається від примусової уніфікації старої біполярної системи до майбутньої, якісно нової, інтеграції.
7. Алексеева И.В. Геополитика в России. Между Востоком и Западом. Конец XVIII-начало XX в. / Алексеева И.В., Зеленев Е.И., Якунин В.И. - СПБ.: Издательство СПБГУ, 2001. - 361 с.
8. Багров М.В. Регіональна геополітика (на прикладі Криму): автореф. дис. на здобуття наук. ступення доктора геогр. наук: спец. 11.00.02 “ Економічна та соціальна географія ” - Київ, 2001. - 374 с.
9. Багров Н.В. Региональная геополитика устойчивого развития / Багров Н.В. - Київ: Либідь, 2002. - 256 с.
10. Манилов В.Л. Геополитика / Манилов В.Л., Баришполец В. А., Баришполец Д.В. - Москва: ТЕРРА-Книжный клуб, 2002. - 623 с.
11. Мадіссон В.В. Сучасна українська геополітика: Навч. посібник для студ. гуманіт. спец. вищих навч. закл. / Мадіссон В.В., Шахов В.А. - Київ: Либідь, 2003. - 172 с.
13. Соскін О. Сучасний геопростір і пріоритети розвитку України / Соскін Олег, Полохало Володимир, Гуцал Анатолій// Економічний часопис-ХХІ. - 2000. - № 2. -С. 13-22
14. Исаев Б.А. Геополитика: Учебное пособие / Исаев Б.А. - СПБ.: Питер, 2006. - 384 с.