Аналіз проблеми забезпечення енергетичної безпеки України крізь призму трансформації моделі взаємовідносин на енергетичних ринках від пострадянської до ринкової. Вивчення суперечностей проголошеної державної політики та реальних кроків з її реалізації.
Аннотация к работе
Хоча перелік цих чинників і не слід вважати вичерпним, саме вони, на переконання автора, визначають принципові відмінності у політиці різних країн, а відтак у моделях організації взаємовідносин в енергетиці, цілях, методах та інструментах її реалізації. Енергетичний сектор - сфера економіки, яка є інструментом держави для забезпечення потреб економіки та суспільства, що динамічно зростають, в енергії Україна має забезпечити імпорт необхідних обсягів енергоресурсів зі світових ринків, виграючи цінову конкуренцію за ресурси в інших країн-споживачів, що можливо лише при високій конкурентоспроможності національної економіки на світових ринках (додана вартість якої і є ресурсом для купівлі енергоресурсів). Україна не може ставити надмірні вимоги до енергетичного сектору в частині нехтування динамікою світових ринків (тобто ігнорувати коливання цін на світових ринках), використання енергетики як інструменту політичного впливу (для отримання електоральних симпатій, підтримання інших галузей економіки чи здійснення тиску на інші країни) або надмірного фіскального навантаження на енергетичний сектор (для забезпечення надходжень до бюджету). Водночас очевидним є обережне ставлення окремих країн ЄС та їхніх енергетичних компаній до врахування інтересів України, не кажучи про безпосередню включеність у формування «нової практики» управління та господарювання в Україні, якщо це може погіршити реалізацію їхніх інтересів у взаємодії з інтересами третіх сторін.