Основні підстави і напрямки дослідницької діяльності "мозкових центрів" США. Аналіз впливовості провідних аналітичних центрів Америки на розвиток сучасної геополітичної ситуації та їх значимості у лобіюванні багатополярної глобальної моделі світу.
Аннотация к работе
Протягом кількох останніх років міжнародна аналітична спільнота стверджувала, що основні тенденції розвитку сучасної геополітичної ситуації свідчать про формування нової багатополярної моделі світового устрою, в межах якої поряд зі США зявилися нові центри сили, в т. ч. Власні інтереси кожного з них не співпадають у політичній, економічній, безпековій та інших сферах, що призводить до протистояння між ними і на світовому, і на регіональному рівнях, і як наслідок - до посилення світової нестабільності, розвязання війн чи збройних конфліктів. Це засвідчили війна Росії в Чечні, агресія США в Іраку, ескалація ізраїльсько-арабського протистояння російсько-грузинський збройний конфлікт в Абхазії та Південній Осетії, революції в Єгипті й Тунісі, громадянська війна, яка переросла у кровопролитну затяжну революцію у Лівії та Сирії. Саме за таких умов беззаперечно зростає значимість і впливовість як на оцінку, так і на перебіг геополітичних протистоянь, прогнозів та рекомендацій, розроблених "мозковими центрами" США, які незважаючи на зростання значимості політичної експертизи у світовому масштабі, до нині зберігають свою фахову авторитетність. Мета статті - проаналізувати основні підстави і напрями дослідницької діяльності "мозкових центрів" США та виходячи з аналізу нинішнього дискурсу дослідників провідних аналітичних центрів Америки визначити можливі геополітичні перспективи для України."Мозкові центри" як в Америці, так і в цілому світі, спеціалізуються на вивченні геополітичних міжнародних питань і лобіюванні сучасної глобальної моделі світу. Макган, відомий як дослідник у сфері щорічного світового рейтингування "мозкових центрів", наголошує, що передусім, політики у США намагаються покладатися на результати експертизи поза урядом. Макган говорить, що в США цю функцію виконують інститути, орієнтовані в основному на політичні, а не академічні дослідження, на аналіз, експертизу питань зовнішньої і внутрішньої політики для надання політикам і суспільству інформації для прийняття рішень [5; 6]. Для того, щоб допомогти політикам і громадськості дізнатися про провідні в географічному і функціональному плані "мозкові центри", починаючи з 2006 року, він започаткував проект щодо створення їх глобального рейтингу, обґрунтованого численними критеріями, що допомагає не загубитися серед багаточисленних "мозкових центрів". Отже, дослідження й аналіз повинні бути скрупульозними та максимально деталізованими; політики і рядові громадяни можуть покладатися на запропоновані ідеї при вирішенні актуальних політичних питань; ідеї "мозкових центрів" надійні, бо ґрунтуються на фактах, а не на думках; і нарешті, результати досліджень повинні ефективно доноситись до ЗМІ, політиків і громадськості [6].Формування стратегічних перспектив майбутнього є складним і суперечливим процесом, а аналітичні дослідницькі центри, що виникли як результат акумуляції спеціальних знань експертного характеру і стали субєктами аналітичної експертизи здатні виробляти інформаційно-аналітичний матеріал на задану тематику, який, у першу чергу, спрямований на оптимізацію процесу прийняття стратегічного рішення.
Вывод
Переважаюча більшість сучасних дослідників солідарні в тому, що надзвичайно децентралізований характер американської політичної системи в поєднанні з відсутністю суворої партійної дисципліни і суттєвими фінансовими надходженнями з добродійних фундацій посприяли становленню й успішному розвитку науково-ідеологічного співтовариства в США, оформленого в інформаційно-аналітичні структури.
"Мозкові центри" як в Америці, так і в цілому світі, спеціалізуються на вивченні геополітичних міжнародних питань і лобіюванні сучасної глобальної моделі світу. Ці інтелектуальні центри або "банки мізків", як їх називають у США, обєднують кращих людей у різних сферах за умови, що ті будуть діяти відповідно до основних політичних цілей глобалістів.
Професор Пенсільванського університету Дж. Макган, відомий як дослідник у сфері щорічного світового рейтингування "мозкових центрів", наголошує, що передусім, політики у США намагаються покладатися на результати експертизи поза урядом. Це стало помітним ще на початку формування американської республіки, коли було створено децентралізовану систему управління, за якої влада не концентрується в одних руках, а її гілки відокремлені одна від одної. Нині подібна експертиза має колосальне значення при прийнятті політичних рішень. Дж. Макган говорить, що в США цю функцію виконують інститути, орієнтовані в основному на політичні, а не академічні дослідження, на аналіз, експертизу питань зовнішньої і внутрішньої політики для надання політикам і суспільству інформації для прийняття рішень [5; 6]. Для того, щоб допомогти політикам і громадськості дізнатися про провідні в географічному і функціональному плані "мозкові центри", починаючи з 2006 року, він започаткував проект щодо створення їх глобального рейтингу, обґрунтованого численними критеріями, що допомагає не загубитися серед багаточисленних "мозкових центрів".
"Мозкові центри" суттєво відрізняються між собою, деякі - мають вагомий вплив, інші майже не є впливовими. Значна частина, не зважаючи на величезну конкуренцію, здатна проводити значимі висококваліфіковані дослідження, які вигідно вирізняють їх серед конкурентів. Дж. Макган використовує наступні чотири критерії для означення ефективності "мозкових трестів": чіткість аналізу, актуальність, надійність, охоплення. Отже, дослідження й аналіз повинні бути скрупульозними та максимально деталізованими; політики і рядові громадяни можуть покладатися на запропоновані ідеї при вирішенні актуальних політичних питань; ідеї "мозкових центрів" надійні, бо ґрунтуються на фактах, а не на думках; і нарешті, результати досліджень повинні ефективно доноситись до ЗМІ, політиків і громадськості [6]. Ключове завдання наукових центрів полягає у створенні механізмів, що використовуються при виробленні конкретної політичної стратегії. Свої дослідження вони формують у вигляді доповідей, статей, звітів відповідальним політикам.
Зі зростанням своєї популярності та значимості "мозкові центри" відіграють важливу роль у трансформації політичної системи США, трансформувалося також і їхнє значення у прийнятті політичних рішень та виробленні зовнішньополітичного курсу США.
Особливо в США, "мозкові центри" завжди користувались каналами, що забезпечують їм доступ до процесу вироблення політичних рішень. Передусім, використовуються офіційні контакти, а точніше - виступи на слуханнях у комітетах конгресу й урядових комісіях. Деякі дослідницькі центри, а особливо ті, що працюють за контрактами, готують офіційні звіти високим державним посадовцям.
Фахівцям із "мозкових центрів" часто надають можливість попрацювати на державній службі або включають до складу урядових комісій. Окрім того, представники аналітичних інституцій підтримують і неофіційні контакти з тими, хто має відношення до прийняття державних рішень, співпрацюючи з ними в складі експертних груп із конкретних проблем. Нарешті, "фабрики думки" поширюють результати своїх досліджень та ідей у засобах масової інформації у вигляді коментарів та інтервю [7]. мозковий центр америка геополітична
Зростання кількості "мозкових центрів" привело до того, що все більша кількість урядовців звертається до них за стратегічними прогнозами щодо зовнішньополітичного курсу. Відповідно, зростає й авторитет даних центрів. Суть цього процесу полягає в тому, що паралельно виникає залежність стратегічних досліджень від аналітичних центрів, що притягаються до процесу прийняття рішень згідно установок політичного керівництва. Американська адміністрація у своєму розпорядженні має величезний і різносторонній потенціал "мозкових центрів", які займаються політичним консультуванням і ведуть між собою постійну боротьбу за привертання до себе уваги влади.
Поряд із цим, майже завжди діяльність "мозкових трестів" супроводжує питання встановлення їхньої ефективності. Існують точки зору, зокрема засновника Центру вивчення закономірностей реакції споживачів, Р. Нейдера, що завдяки приватному походженню фінансування "мозкових центрів" результати їхньої діяльності можуть варіюватися і коливатися. Інші роблять заявки, що центри схильні просувати і видавати лише результати, які гарантують їм стабільний фінансовий потік від грошових "донорів". Даний висновок, звичайно, впливає на репутацію аналітичних організацій.
Деякі критики пішли ще далі та стверджують, що "мозкові центри" є інструментами пропаганди і готові просувати ідеологічні аргументи і схеми будь-якої зацікавленої групи, що їх встановила. Просто, вони ніби створені для широкомасштабного лобіювання. "Існує пласт громадськості, - стверджував американський політолог К. Джанда, - який іноді називають "язикатою елітою". Саме він і впливає на зовнішню політику. Представників цього прошарку дуже часто можна спостерігати на недільних телевізійних ток-шоу [7]. Будь-який проект, що подає надію на отримання якихось переваг, залучає до себе сумнівних особистостей, а також тих, хто готовий продати свою обєктивність заради отримання грошей або прибуткового контракту.
Аналогічно справа виглядає й у сфері наукових досліджень та розробок. Часто виникають ситуації, коли дуже складно ідентифікувати недоброякісні огляди, а їхні результати, скоріше за все, представлені на папері у вигляді доповіді, яку чиновник-замовник, зазвичай покладе "під сукно". Масштабні науково-дослідні роботи просто анульовують, а витрачені кошти списують. Одначе, керівника, який не виконує своїх обовязків, іноді не зрозуміло чому, терпляче сприймають. Однією із причин є те, що параметри оцінки його діяльності практично відсутні. Вони є нечіткими, що дає змогу від них ухилитися або витлумачити на свою користь, навіть, якщо недоліки є суттєвими і постійно повторюються у роботі. В багатьох компаніях при оцінці ефективності своєї діяльності керівник на початку випускає стрілу, а потім стрімголов малює "яблучко" у тому місці, куди вона потрапила [8].
Причинами робіт низької якості є великі масштаби федеральних програм досліджень і прагнення відомств висловлювати свої вимоги в не чіткій формі. Мало хто в них може розібратися і, як результат - великі витрати, що призводять до марнотратства, корупції, безвідповідальності й т.ін. Незадовільна система інформації, міжвідомчі змагання, слабкий контроль і відсутність чіткості в роботі призвели до того, що однакові дослідження виконуються повторно і по кілька разів. Інший недолік приховано в тому, що отримують субсидії теми, вартість яких є досить сумнівною. Лідерами тут виступають військові, які легко витрачають гроші платників податків під грифом таємності.
Загальним недоліком стосунків влади з консультантами є те, що експерти проявляють мало зацікавленості в розроблених ними програмах.
Не зважаючи ні на що, світова популяція "мозкових центрів" є достатньо різноманітною і щодо свого географічного розташування, і щодо своїх масштабів, і, головне - за ступенем впливу на прийняття політичних рішень. Кількісний ріст, вплив та різноманітність аналітичних центрів у поєднанні з колосальним фінансуванням на наукові дослідження і розробки, поставили нині перед політиками і експертами низку складних запитань. По-перше, яких результатів очікувати у майбутньому від цих гігантських зусиль у області наукових досліджень, і коли ці результати можна отримати. По-друге, наскільки правильними є ідеї, що виникають як наслідок здійснення наукових досліджень і розробок. Нарешті, по-третє, яка влада є у розпорядженні "мозкових центрів" і якою є небезпека, що виникає в результаті наділення повноваженнями цієї влади.
Отримати вичерпні відповіді поки що немає можливості, проте, варто памятати, що в політиці виграє не той, хто добре грає, а той, хто грає краще. От, наприклад, діяльність американських "мозкових центрів" була більш ефективною, ніж радянських науково-дослідних інститутів. Навіть, коли взяти локальний випадок - завдання перемогти в "холодній війні". За всіх обставин американські дослідники змогли залучити власний уряд у контекст своїх уявлень про психологічну та економічну війну, привити особам, які приймають рішення, смак до моделювання і розробки сценаріїв, ввести в обіг такі сильні інструменти досліджень, як системний аналіз, дослідження операцій, SWOT- аналіз, техніку рольових ігор [9, с. 280].
Отже, нині, коли розкручується нова спіраль геополітичних протиріч і зіткнень, "фабрики думки", про які мало згадували в кінці минулого століття, знову виявились на передових позиціях. Увесь світ пішов по шляху створення власних структур аналогічного зразку. Питання щодо реальних можливостей "мозкових трестів" у розробці адекватної сучасним викликам та загрозам політики є надзвичайно актуальним.
У цілому, "мозкові центри" з великими зусиллями складають конкуренцію державній бюрократії, хоча великі надії покладаються саме на них. Ідеологічний виклик, який вони приймають, ще не дає їм можливості вважатися джерелом знання та інновацій у практичній соціально-політичній діяльності.
Після краху двополярної системи світового порядку глобальне лідерство обєктивно перейшло до США. Одначе рік за роком одноосібне глобальне панування Сполучених Штатів все більше ставиться під сумнів. Світ стає дійсно багатополярним. США, нехай ще дуже могутня наддержава, але вже не справляється зі взятою на себе місію світового жандарма. Це підтверджують найбільш відомі аналітики і прогнозисти США, зокрема З. Бжезінський, у своїй книзі "Стратегічне бачення Америки і криза глобальної могутності" говорить, що США не скористались отриманим шансом і практично до кінця втратили свій лідерський потенціал [10].
Однополярний світ не міг існувати безкінечно довго, глобальний диктат США став причиною більш активного втручання у світову політику навіть тих країн, які раніше не були помічені в серйозних імперських устремліннях. Внеском у послаблення позицій США стали також перманентні внутрішні проблеми цієї країни: посилення соціальної нерівності, величезний зовнішній борг, інфраструктурні ускладнення, а також зниження культурно-освітнього рівня населення, падіння моралі, девальвація традиційних цінностей.
За прогнозами американських експертів, при умові повернення світу до багатополярності, для США розвиток цього процесу буде означати поступове перетворення країни зі світового лідера в регіональну державу, що є цілком природно. Безумовно, цей процес займе не одне десятиліття - США володіють потужними ресурсами, своєрідною перевагою над усім іншим світом, що не може розтратитись за один момент. Проте він уже розпочався і зупинити його не є можливим.
Існує точка зору, згідно якої початок кінця американської глобальної гегемонії було покладено з уведенням євро і поглибленням європейської інтеграції. Цілком можна вважати, що першим проповідником ідеї багатополярності став Євросоюз. Західна Європа, на чолі з Німеччиною, після розпаду СРСР не виявляє більше бажання повністю слідувати курсом США і діє на міжнародній арені все більш самостійно, хоча й продовжує зберігати зі Сполученими Штатами тісні союзницькі стосунки. Отож, першим світовим регіоном, що фактично привів у рух процес формування багатополярності, стала єдина Європа.
Другим за значимістю центром багатополярного світу став Китай, друге місце якого в цьому процесі - досить умовне. Ще порівняно не давно Китай сприймався як відсталий гігант, аграрна країна, яка не мала серйозного військово-політичного потенціалу, знаходячись осторонь навіть від свого старшого соціалістичного брата - СРСР. Нещодавно експерти Конгресу США виступили з доповіддю, в якій нинішній рівень військово-технологічного розвитку Китаю оцінюється як такий, що робить можливим його успішне протистояння будь-якому супротивнику. НОАК має достатній потенціал для здійснення контролю й успішного ведення бойових дій не лише в морських районах, які безпосередньо прилягають до свого узбережжя, а й у тих районах Тихого океану, де до цього моменту гегемонія ВМС США не підлягала ніяким сумнівам. Військово-морські "руки" Китаю вже досягають до острова Гуам - стратегічно важливої бази США, яка дозволяє їм одноосібно контролювати значну частину Тихоокеанського регіону.
І, нарешті місце Росії у будівництві багатополярного світу. Ми хочемо особливо наголосити, що вона з самого початку знаходиться в привілейованому становищі з тої причини, що в своєму розпорядженні має серйозний ядерний потенціал, який можна прирівняти до американського. Окрім ядерних переваг, Росія має величезний потенціал щодо створення могутнього інтеграційного обєднання, здатного стати не просто мостом між ЄС та АТР, а й посісти центральну геополітичну роль на всьому євразійському континенті, тим самим обмеживши Європу, ставши альтернативою європейській інтеграції.
Отож, сучасний багатополярний світ на даному етапі представлений США, Євросоюзом, Китаєм і Росією, яка наполегливо намагається відновити повністю свою історичну зону впливу.
Послуговуючись деякими заявами, зробленими авторитетним експертним середовищем США, спробуємо визначити майбутнє існуючого військового протистояння в Україні.
Так у кінці серпня цього року, Кліффорд Ґедді, експерт Інституту Брукінґса, висловив думку, що Путін ніколи не демонстрував бажання бути лідером у світі. Він переконаний, що Путіна влаштовує той факт, що саме США грають провідну роль у світі, а не Росія. Для Путіна є аксіомою, що дотримання міжнародних правил необхідне, але до того моменту, поки це в його інтересах. Коли він порушує правила, говорить експерт, то апелює до прикладу США, говорячи, "ви теж так робите".
"Він має "проект" з великої літери, місію з великої літери - месіанську місію, заявивши, що зберегти Росію від розпаду - його історичне призначення. Проект Путіна масштабний, а місце України не є настільки значимим. Він вважає, що Росія була б такою ж великою, як і США, якби не війни та революції, саме тому й переконаний, що Захід штовхає його на повномасштабну війну в Україні. Він вірить в Росію, і думає, що якщо Захід облишить Росію, не ставитимете їй палиці в колеса, то вона буде великою цивілізацією", - говорить Ґедді.
Також на думку Сюзан Ґлессер, редактора журналу "Політіко", "путінізм" - це напористий націоналістичний проектом, яким Путін займається усі ці роки. "Подолання того, що він бачив як катастрофічну нестабільність, яка прийшла після розпаду Радянського Союзу, завжди було пріоритетом для нього", - стверджує вона.
Президент Інституту Брукінґса, Строуб Телботт, відзначає, що "Росія - параноїдальна країна, що має параноїдальну систему, яка сама створює собі ворогів на своїй периферії. Путін є найбільш сильним лідером в Кремлі з часів Сталіна. Однак він не є Сталіним, бо - залежить від еліти, яка його оточує, і ця еліта глобалізована: вона має рахунки у швейцарських банках, а її діти навчаються у західних школах. Якби Путін дійсно був стратегом, то він би переймався трьома проблемами: Китаєм, зростанням політичного ісламу на півдні і так званим фактором Поґо - "наш ворог - ми самі". Найкращий приклад цього - демографічна бомба уповільненої дії: словянська складова Російської Федерації перебуває у великому занепаді".
Експерти також приділили увагу економічній ситуації в Росії. Зокрема мова йде про надмірну увагу до Євразійському Союзу. Експерт Інституту Брукінґса Кліффорд Ґедді твердить: "Той, хто серйозно думає, що Євразійський Союз, навіть в його ідеальному стані, зможе змагатися з ЄС - ідіот. Путін не ідіот. Росії потрібні ринки для її застарілої економіки, які дісталися Росії після розпаду СРСР. Ці компанії не можуть нічого нікому продати поза межами свого ж ринку. Тому вони і продають це колишнім республікам СРСР".
Експерти вважають, що ситуація в Україні не є внутрішнім конфліктом, а - війна Росії проти свого сусіда. "Росія вторглася в Україну, зробивши це поступово: спочатку ввели "зелених чоловічків", а потім озброєних найманців, порушивши неконтрольовану частину російсько-українського кордону на сході. Це слід вважати прихованим нападом".
Путіну пророкують поразку, проте проблема у тому, чи визнає він коли-небудь її й піде додому?
Однак, як на нашу думку, наявність такої риторики аж ніяк не є аргументом на користь того, що найближчі перспективи нинішньої геополітичної кризи будуть виглядати в тому варіанті, в якому вони існують в прогнозах "мозкових центрів" державного, регіонального чи глобального рівня. Рано чи пізно нагадає про себе "іронія історії", яка засвідчує, що дії людей в суспільстві "мають певну бажану мету; але результати, які на ділі випливають із цих дій, зовсім небажані". Донедавна перед Україною вимальовувалася перспектива не просто периферії капіталістичної світ-системи, а "подвійної периферії" - де Росія уявляється як периферія Європи, а Україна є периферією Росії. В нашому випадку саме "іронія історії" має відкоригувати таку візію перспектив.Формування стратегічних перспектив майбутнього є складним і суперечливим процесом, а аналітичні дослідницькі центри, що виникли як результат акумуляції спеціальних знань експертного характеру і стали субєктами аналітичної експертизи здатні виробляти інформаційно-аналітичний матеріал на задану тематику, який, у першу чергу, спрямований на оптимізацію процесу прийняття стратегічного рішення. Проте змістове наповнення прогнозних документів не має категоричності.
Список литературы
1. Kampf D. The Emergence of a Multipolar World. [Electronic link]/ D. Kampf // Foreign Policy. Oct. 20, 2009. - Режим доступу: http://foreignpolicyblogs.com/ 2009/10/20/the-emergence-of-a-multipolar-world.
2. Kennedy P. The Rise and Fall of the Great Powers / P. Kennedy Unwin Hyman, 1988. - 704 р.
3. Walton D.C. Geopolitic and the great Powers in the Twenty-first Century. Multipolarity and the revolution in the strategic perspective / D. С. Walton. - L;NY: Routledge, 2007.
4. Hiro D. After Empire. The birth of a multipolar world./ D. Hiro. - NY:Nation books, 2009.
5. MCGANN J.G. 2013, Global Go To Think Tank Index Criteria, Methodology and Timeline [Електронний ресурс]: Think tanks and civil societies program, International relation program, University of Pennsylvania/ Director J.G. MCGANN. - 2014. - Режим доступу: http://gotothinktank.com/dev1/wpcontent/uploads/2014/01/Global_Go_To _Think_Tank Index_Criteria_1.pdf.
6. MCGANN J. G 2013, Global Go To Think Tank Index & Abridged report [Електронний ресурс]: Think tanks and civil societies program, International relation program, University of Pennsylvania/ Director J.G. MCGANN. - 2014. - Режимдоступу:http://gotothinktank.com/dev1/wpcontent/uploads/2014/01/GOTOREPORT2013.pdf.
7. Waltz K.N. Kant, Liberalism, and War / K.N. Waltz // American Political Science Review. - 1962. - Vol. 56. - P. 881-909.
8. MCGANN J., K Think Tanks and Civil Societies: catalysts for ideas and action / J MCGANN, К. Weaver. - Transaction Publishers, 2000. - 24 p.
9. Переслегин С. Новые карты будущего, или Анти-Рэнд / С. Переслегин. - М.:АСТ, 2009. - 701 с.
10. Brzezinski Z. Strategic Vision: America and the Crisis of Global Power/ Z. Brzezinski. - NY: Basic Books, 2012. - 433 p.
References: 1. Kampf D. The Emergence of a Multipolar World. [Electronic link]/ D. Kampf // Foreign Policy. Oct. 20, 2009. - Rezhym dostupu: http://foreignpolicyblogs.com/ 2009/10/20/the-emergence-of-a-multipolar-world.
2. Kennedy P. The Rise and Fall of the Great Powers / P. Kennedy Unwin Hyman, 1988. - 704 р.
3. Walton D.C. Geopolitic and the great Powers in the Twenty-first Century. Multipolarity and the revolution in the strategic perspective / D. С. Walton. - L; NY: Routledge, 2007.
4. Hiro D. After Empire. The birth of a multipolar world./ D. Hiro. - NY:Nation books, 2009.
5. MCGANN J.G. 2013, Global Go To Think Tank Index Criteria, Methodology and Timeline [Electronic resource]: Think tanks and civil societies program, International relation program, University of Pennsylvania/ Director J.G. MCGANN. - 2014. - Rezhym dostupu: http://gotothinktank.com/dev1/wpcontent/uploads/2014/01/Global_Go_To _Think_Tank Index_Criteria_1.pdf.
6. MCGANN J. G 2013, Global Go To Think Tank Index & Abridged report [Electronic resource]: Think tanks and civil societies program, International relation program, University of Pennsylvania/ Director J.G. MCGANN. - 2014. - Rezhym dostupu:http://gotothinktank.com/dev1/wpcontent/uploads/ 2014/01/GOTOREPORT2013.pdf.
7. Waltz K.N. Kant, Liberalism, and War / K.N. Waltz // American Political Science Review. - 1962. - Vol. 56. - P. 881-909.
8. MCGANN J., K Think Tanks and Civil Societies: catalysts for ideas and action / J MCGANN, К. Weaver. - Transaction Publishers, 2000. - 24 p.
9. Pereslegin S. Novye karty budushchego, ili Anti-Rend / S. Pereslegin. - M.: AST, 2009. - 701 s.
10. Brzezinski Z. Strategic Vision: America and the Crisis of Global Power/ Z. Brzezinski. - NY: Basic Books, 2012. - 433 p.
11. Ржевська Н.Ф. Геополітичні перспективи України в дискурсі експертів "мозкових центрів" США / Н.Ф. Ржевська // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 121 (Частина І). - К.:ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 2014. - С. 40-48.