Станіслав Дністрянський як один з фундаторів націоналістичного напряму в Україні, який поставив проблематику українського націоналізму на науковий ґрунт. Національно-державна концепцію, теорія суспільного зв’язку. Право народів на самовизначення.
Аннотация к работе
Методологічною основою їм слугували західноєвропейські федералістські теорії правової держави (С.Дністрянський, М.Шаповал, В.Старосольський, О.Ейхельман), німецька школа геополітики Ф.Ратцеля та Р.Челлена (В.Рудницький, В.Старосольський), теорія соціальної солідарності Е.Дюркгейма (О.Бочковський), ідеї Ф.Майнеке, Г.Ферреро та Д.Мацціні (С.Рудницький, В.Старосольський), ідеї російської філософії природного права (В.Старосольський, О.Ейхельман). Разом з тим дослідники націоналістичного напряму використовували в своїх концептуальних розробках теоретико-методологічні напрацювання теорії авторитету, автономії і автаркії держави В.Вундта (С.Дністрянський, О.Ейхельман), історичних та неісторичних народів Г.Гегеля та Ф.Енгельса (О.Бочковський), спілки та спільноти Ф.Тьоніса (С.Дністрянський, В.Старосольський, О.Бочковський), етичного мінімуму Г.Єлінека (С.Рудницький, М.Шаповал, С.Дністрянський, Старосольський). Третій напрям (В.Старосольський, М.Шаповал, С.Дністрянський) відмежувався як від «консерваторів», так і від «новонародників», наполягаючи, що основним критерієм оцінки суспільно-історичної дійсності є інтереси нації і держави. У 1902 році в ряді праць, видрукуваних львівським «Часописом правничим і економічним», концептуалізував теорію суспільних звязків, що мала за взірець ідеї західноєвропейських суспільствознавців Г.Єлінека (1851-1911) та Г.Ерліха (1864 - 1920) і була трансформована на український конкретно-історичний ґрунт, обстоюючи право кожної нації як на автономію, так і на державну незалежність. С.Дністрянський вважав, по-перше, що держава, хоча і зберігає контроль над нижчими соціальними групами, все ж не може нехтувати внутрішньою органічною силою суспільних звязків, що витворюють із себе щораз нові соціально-етичні норми, значить, не може усунути тих правничих норм, які творяться «питомою силою інших соціальних груп».Витлумачуючи національну ідею передовсім як світоглядно-психологічний чинник, покликаний обєднати народ на основі усвідомлення спільної історії та культури, традицій і звичаїв, мови і мети, аби «самостійно правити та мати в своїй хаті свою силу і правду, і волю», С.Дністрянський здійснює розмежування національної та націоналістичної ідей: якщо національна ідея є боротьбою народу за визволення від державного імперіалізму на підставі права на самовизначення на власній національній території, то націоналізм уособлює «змагання до влади не лише в природних границях свого народу, а й над іншими народами, виключаючи їхнє право на свобідний політичний розвиток» [5, с. Часто вона є наслідком, деформованим етапом розвитку ідеї національної, яка після завоювання державної незалежності починає трансформуватися, набуваючи шовіністичних ознак утиску інших народів і перетворюючись на ідею імперіалістичну, проти якої ще зовсім недавно національна ідея сама вела непримиренну боротьбу.
Вывод
націоналізм український самовизначення концепція
Витлумачуючи національну ідею передовсім як світоглядно-психологічний чинник, покликаний обєднати народ на основі усвідомлення спільної історії та культури, традицій і звичаїв, мови і мети, аби «самостійно правити та мати в своїй хаті свою силу і правду, і волю», С.Дністрянський здійснює розмежування національної та націоналістичної ідей: якщо національна ідея є боротьбою народу за визволення від державного імперіалізму на підставі права на самовизначення на власній національній території, то націоналізм уособлює «змагання до влади не лише в природних границях свого народу, а й над іншими народами, виключаючи їхнє право на свобідний політичний розвиток» [5, с. 150].
С.Дністрянський зауважив, що здебільшого націоналістична ідея набуває шовіністичних форм. Часто вона є наслідком, деформованим етапом розвитку ідеї національної, яка після завоювання державної незалежності починає трансформуватися, набуваючи шовіністичних ознак утиску інших народів і перетворюючись на ідею імперіалістичну, проти якої ще зовсім недавно національна ідея сама вела непримиренну боротьбу.
С.Дністрянський стверджував, що домінантою процесу національного творення має стати формування національної свідомості українського народу у спосіб творення ефективних громадських інституцій, а вже потім - логічне й закономірне здобуття державної незалежності. У своїй теорії суспільних звязків він поєднував право народів на самовизначення із самовизначенням держав на основі національної ідеї та національної території. Він обґрунтував право державного самовизначення українців на їхній етнічній території на підставі національних демократичних традицій і теорії права народів на самовизначення.
Список литературы
1. Возьний В. Шляхи до злагоди С.Дністрянського / В. Возьний // Віче. - 1999. - № 5. - С. 142-146.
2. Дністрянський С. Загальна наука права і політики / С. Дністрянський. - Прага, 1923. - 43 с.
3. Дністрянський С. Звичаєве право та соціальні звязки / С. Дністрянський. - Л., 1902. - Т. 4-5. - С. 1-45.
4. Дністрянський С. Нова держава / С. Дністрянський. - Відень - Прага - Львів, 1923. - 56 с.
5. Дністрянський С. Самовизначення народів / С. Дністрянський // Воля. - 1919. - Т. 5, ч. 3. - С. 195-212.
6. Дністрянський С. Теорія конституції / С. Дністрянський // Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 4465. Оп. 1. Спр. 474. Арк. 147.
7. Коваль А. Ідея національної держави у правових поглядах Станіслава Дністрянського / А. Коваль // Матеріали VII регіональної науково-практичної конференції (13-14 лютого 2001 р.) «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні». - Б.м., 2001. - С. 28-30.
8. Коваль А. Поняття «народу» та «національних держав» у творчій спадщині С. Дністрянського / А.Коваль // Вісник Львівського університету. Сер. юридична. - 2011. - Вип. 53. - С. 64-68.
9. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України / С. Рудницький. - Л.: Світ, 1994. - 416 с.
10. Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст / П. Стецюк. - Львів: [б.в.], 1999. - 229 с.
11. Voznyy V. Shlyakhy do zlahody S.Dnistryanskoho (). Viche. - 1999. - № 5. - Р. 142-146.
12. Dnistryanskyy S. Zahalna nauka prava i polityky (). - Praha, 1923. - 43 р.
13. Dnistryanskyy S. Zvychayeve pravo ta sotsialni zv»yazky (). - L., 1902. - Vol. 4-5. - Р. 1-45.
14. Dnistryanskyy S. Nova derzhava (). - Viden’ - Praha - Lviv, 1923. - 56 р.
15. Dnistryanskyy S. Samovyznachennya narodiv (). Volya. - 1919. - Vol. 5, ch. 3. - Р. 195-212.
16. Dnistryanskyy S. Teoriya konstytutsiyi (). Tsentralnyy derzhavnyy arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta up- ravlinnya Ukrayiny. F. 4465. Op. 1. Spr. 474. Ark. 147.
17. Koval’ A. Ideya natsionalnoyi derzhavy u pravovykh pohlyadakh Stanislava Dnistryanskoho (). Materialy VII rehionalnoyi naukovo praktychnoyi konferentsiyi (13-14 lyutoho 2001 r.) «Problemy derzhavotvorennya i zakhystu prav lyudyny v Ukrayini». - B.m., 2001. - Р. 28-30.
18. Koval’ A. Ponyattya «narodu» ta «natsionalnykh derzhav» u tvorchiy spadshchyni S. Dnistryanskoho (). Visnyk Lvivs’koho universytetu. Ser. yurydychna. - 2011. - Vyp. 53. - Р. 64-68.
19. Rudnytskyy S. Chomu my khochemo samostiynoyi Ukrayiny (). - L.: Svit, 1994. - 416 р.
20. Stetsyuk P. Stanislav Dnistryanskyy yak konstytutsionalist (). - Lviv: [b.v.], 1999. - 229 р.