Становлення пенітенціарної системи Польщі в 1918-1922 рр. Нестача належного кадрового потенціалу, труднощі матеріального характеру, відсутність відповідних приміщень для утримання в’язнів, незадовільні умови їх харчування та медичного забезпечення.
Аннотация к работе
Статтю присвячено становленню пенітенціарної системи Польщі в 1918-1922 рр. Констатовано, що її формування повязане із завершальним періодом Першої світової війни, коли на територіях польських земель які входили до складу імперій-загарбниць розпочалося формування, власне польської кримінально-виконавчої служби. Формування кримінально-виконавчої служби Польщі між двома світовими війнами не знайшло достатнього висвітлення у вітчизняній історичній науці, відтак метою запропонованої розвідки є дослідження генезису пенітенціарної системи Другої Речі Посполитої у 1918-1922 рр. Разом з тим, формування незалежної від німецької сторони пенітенціарної системи гальмувалося, що пояснювалося "неготовністю" поляків належно забезпечити діяльність цієї структури. Однак, вирішення питання передачі керівництва пенітенціарною системою полякам постійно відтерміновувалося й було погоджено лише у листопаді 1918 р., коли усі вязниці, що перебували під контролем німців перейшли до польської адміністрації. Варшава та Варшавському повіті, тюрми в Ломжинському та Седлецькому судових округах, а також навчально-виховні пенітенціарні заклади в Студзеньці, Пущі та Спалі); Лодзьку (контролювала вязниці в Лодзькому, Калішському та Піотрковсьому (за винятком тюрми в Донброві) судових округах); Люблінську (охоплювала вязниці в Люблінському, Замойському та Більському судових округах); Келєцьку (включала вязниці в Келєцькому, Ченстоховському та Сосновецькому судових округах, а також тюрми в Донброві та Радомі).