Еволюція ідеї справедливого покарання у політико-правових вченнях європейських філософів Нового часу, її взаємозв"язок із концепцією природного права. Формування принципів раціонального узгодження міри покарання та рівної відповідальності перед законом.
Аннотация к работе
Усвідомлення ідеї справедливості, як фундаменту права, визначення взаємозвязку концепції справедливого покарання із парадигмою «природного права» має сприяти формуванню нового типу мислення, що є запорукою будь-яких успішних суспільних трансформацій. Покарання, на його думку, має на меті безпеку суспільства, але не можна приносити особистість злочинця у жертву цій безпеці [14, 425]. Усі злочини філософ пропонував розрізняти за характером їх причин, за їх здатністю справляти негативний вплив на суспільство, за небезпечністю їх наслідків, а також за особливостями місця, часу та осіб, що їх вчинили. Я відповідаю: кожен злочин може бути покарано з такою силою і з такою строгістю, яких достатньо, щоб завдати шкоди злочинцю, дати йому привід для розкаяння і утримати страхом інших від вчинення таких же проступків» [9, 10]. На його думку, доцільно було б ті злочини, які чиняться найчастіше і є проявом «людської природи», карати, виходячи з інтересів не тільки суспільства, але й потерпілого та злочинця.
Список литературы
1. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений / Под ред. и со вступительной статьей Б.С. Никифорова. - М., 1979. - 263 с.
2. Бачинин В.А. Философия права и преступление. - Х.: Фолио, 1999. - 526 с.
3. Білогриць-Котляревський Л.С. Общие черты истории уголовного права // Антологія української юридичної думки. В 10 т. - Т. 7. Кримінальне право. Кримінальний процес / Упорядники О.М. Костенко, О.О. Кваша. Відп. ред. О.М. Костенко. - К.: Юридична книга, - 616 с.
4. Вольтер Ф.М. Избранные произведения по уголовному праву и процессу / Под ред. А. Герцензона. - М. : Госюриздат, 1956. - 338 с.
5. Зарудный С. Беккаріа о преступленіяхь и наказаніяхь въ сравненіи съ главою Х-ю наказа Екатерины ІІ и сь современными русскими законами. Материалы для разработки сравнительнаго изученія теоріи и практики уголовнаго законодательства. - СПБ, 1879. - 123 с.
6. Монтескье Ш. Избранные произведения: О духе законов. - М.: Госполитиздат, 1955. 657 с.
7. Пионтковский А.А. Уголовно-правовые воззрения И. Канта, Л. Фейербаха и И. Фихте. М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. - 190 с.
8. Пионтковский А.А. Учение Гегеля о праве и государстве и его уголовно-правовая теория. М.: Госюриздат, 1963. - 467 с.
9. Утевский Б.С. История науки уголовного права. - М., 1948. - 67 с.
10. Фейербах Л. История философии. Собрание произведений в трех томах / Под ред. и со вступ. статьей М.П. Григорьяна. - М.: Мысль, 1974. - Т. 2. - 480 с.
11. Фейербах Л. Сочинения: В 2 т. Пер. с нем. - М.: Наука, 1995. - Т. 1. - 502 с.
12. Фуко М. Наглядати і карати. Народження вязниці. - К., 1998. - 397с.
13. Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода. Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: В 3 т. - К.: Сфера, 1999. - Т. 1 Правила та порядок. 196 с.
14. Чубинский М.П. Очерки уголовной политики (Понятие, история и основные проблемы уголовной политики, как составного элемента науки уголовного права) // Антологія української юридичної думки. В 10 т. - Т. 7 Кримінальне право. Кримінальний процес / Упорядники О.М. Костенко, О.О. Кваша. Відп. ред. О.М. Костенко. - К.: Юридична книга, 2004. 616 с.