Дослідження проблеми походження й розвитку на слов’янському ґрунті назв числа й кількості, що в сучасних мовах становлять окрему частину мови - числівники, а також реконструювання найдавнішої (праслов’янської) динамічної системи назв числа й кількості.
Аннотация к работе
Крім числа й величини, кількість знаходить своє втілення також в обємі, у ступені й інтенсивності розвитку тих чи інших сторін обєкта, у темпах протікання процесів, у просторово-часових властивостях явищ і т. ін. Клас слів, що позначають число й кількість, виділяється в окрему частину мови - числівник. Великий внесок у розробку числівникової проблематики належить А.Є.Супруну, авторові багатьох праць у цій галузі, у тому числі монографій про числівники в старословянській та полабській мовах і узагальнюючого дослідження “Славянские числительные: Становление числительных как особой части речи” (Минск, 1969). Дальші дослідження - чи то більш деталізований опис системи числівників у сучасних літературних мовах і діалектах, чи поглиблене вивчення засобів вираження числа і кількості за памятками - допоможуть лише уточнити деякі деталі щодо особливостей функціонування та розвитку числівників, принципово не змінюючи загальної переконливо змальованої картини формування в історичний період на словянському грунті цієї важливої лексико-граматичної групи слів. Отже, актуальність теми дисертації визначається тим, що давня, дописемна історія словянських квантитативних назв майже не вивчалася, а саме поглиблення історичної ретроспективи покликане прояснити ряд проблем, повязаних з розвитком категорії кількості на словянському ?рунті, трансформаціями утворень з числівниковими коренями в історичний період і специфікою їх функціонування в сучасних мовах.У “Вступі” подається короткий огляд наукової літератури, присвяченої вивченню числівників у словянських мовах, об?рунтовується вибір теми і її актуальність, формулюються мета й основні завдання дослідження, розкриваються теоретичне значення й практична цінність роботи, її наукова новизна, звязок з науковими програмами й темами, наведено дані про форми апробації результатів виконаної праці, вказується на особистий внесок здобувача в розробку досліджуваної проблематики.