Роль жінки у розвитку видавничої справи України. Вплив гендерної дискримінації на процес формування книго- та пресовидання Галичини кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя. Сучасні проблеми вітчизняної книговидавничої галузі, зумовлені гендерним чинником.
Аннотация к работе
Тривале ігнорування цієї проблеми зумовило, за станом на сьогодні, високий показник смертності серед хлопчиків та юнаків, а також той факт, що в Україні чоловіки на дванадцять років живуть менше, ніж жінки. Актуальність дисертації також у тому, що на тлі специфіки сучасного політико-економічного розвитку нашої держави, з одного боку, та утвердження ґендеру як методу для розуміння людини та її світогляду, з іншого, - дисципліни видавничої справи пропонують власний підхід у системі ґендерних знань, який ґрунтується на виданні друкованої продукції з розумінням людини та її світогляду, з урахуванням рівності соціальних статей. Доцільність дослідження зумовлена тим, що завдяки особливостям використання специфіки ґендерних знань у студіюванні сучасного розвитку книговидання виокремлено явище вертикальної ґендерної сеґреґації - на тлі масової жіночої зайнятості на посадах редакторів, коректорів, працівників відділу збуту та реклами - керівні, а відповідно і високооплачувані, посади займають чоловіки. Виокремлення ґендерного чинника у розвитку видавничої справи на теренах Галичини кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя створило умови для повернення із небуття низки імен жінок-видавців, а також належного оцінювання їхніх видавничих здобутків, особливо із врахуванням ґендерної нерівності тогочасного галицького суспільства, яка фактично позбавила жінок будь-яких шансів на інтелектуальну карєру, зокрема й карєру редактора та видавця. Тема цієї дисертаційної роботи важлива та актуальна для України, найбільшою мірою в контексті популяризації та практичного втілення міжнародного та вітчизняного ґендерного законодавства, в якому задекларовано курс на «досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».Авторка, досліджуючи праці вітчизняних та зарубіжних науковців, розкриває ступінь наукового застосування ґендерних знань, глибинність студіювання ґендерного чинника, ретельно вивчає праці з історії та сучасного розвитку видавничої справи України. Авторка наголошує, що саме вони стали основою застосування ґендерних знань у дослідження розвитку видавничої справи. Важливість їхнього студіювання для досягнення мети дисертації авторка арґументує тим, що наукові та академічні дисципліни видавничої справи є складовими соціогуманітарної науки, а тому можуть застосувати апробовану в літературознавстві, соціології, історії, правознавстві ґендерну методологію. Тимошика, - по-перше, ґрунтовно висвітлюють процес становлення та розвитку видавничої галузі на теренах Західної України, а по-друге, досліджують діяльність видавництв, подають тематико-типологічний аналіз знакових періодичних та книжкових видань. Аналізуючи сучасний контекст видавничої справи крізь емпіричний метод, вона унаочнює факт вертикальної ґендерної сеґреґації на ринку праці, який в українських реаліях проявляється у нереалізації на вищих владних ієрархіях галузі книговидання фахово підготовлених спеціалістів, якими, згідно з статистикою, є здебільшого жінки (84%).Узагальнення результатів проведеного в дисертаційній роботі аналізу ролі ґендерного чинника у видавничій справі України дає підстави сформулювати такі висновки: 1. Комплексний аналіз процесу розвитку видавничої справи на західноукраїнських землях кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя із застосуванням ґендерних знань виокремлює знакову роль жінки в організації низки видавничих проектів. Жіночі часописи та додатки: «Мета», «Жіноче Діло», «Жіноче Питання», «Наша Мета»; періодика Союзу Українок: «Жіночий Вістник», «Жінка», «Громадянка», «Українка», «Світ Українки», «Нова Хата», - пропагуванням національно-патріотичної ідеї не поступалися провідним націоналістичним галицьким часописам. Крім того, тематико-типологічний аналіз зазначених періодичних видань дає усі підстави стверджувати про високу якість журналістських текстів та продуманість редакторської політики, зокрема часописів «Жінка», «Нова Хата», «Громадянка». З одного боку, діяльність цих видавців засвідчує зародження нового типу видавця - видавця-підприємця.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
Узагальнення результатів проведеного в дисертаційній роботі аналізу ролі ґендерного чинника у видавничій справі України дає підстави сформулювати такі висновки: 1. На сьогодні, попри стрімке зацікавлення ґендерною проблематикою, українська наука ще недостатньо повно опрацювала досягнення закордонних ґендерних студій. Мало того, немає комплексних праць, які б досліджували ґендер відповідно до вітчизняного контексту, умов та особливостей розвитку українського суспільства.
Ґендерний метод - сформований метод наукової методології, який поетапно інтеґрується у вітчизняний науковий дискурс. Міждисциплінарність та трансформаційність стали основними умовами формування ґендерних знань, які в своїй основі містять низку загальнонаукових методів: теоретичний, історико-генетичний, соціально-психологічний, соціологічний, статистичний, емпіричний та прогностичний.
Дисципліни видавничої справи сформували власний підхід у системі ґендерних знань, який ґрунтується на виданні друкованої продукції з розумінням людини та її світогляду, з урахуванням рівності соціальних статей. Запропонована у роботі апробація ґендерної методології продемонструвала новий вимір наукового студіювання галузі із врахуванням взаємозвязку: «хто» - «яким способом» - «з яким рівнем ґендерної освіченості» організовує видавничий процес.
2. Комплексний аналіз процесу розвитку видавничої справи на західноукраїнських землях кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя із застосуванням ґендерних знань виокремлює знакову роль жінки в організації низки видавничих проектів. Жіночі часописи та додатки: «Мета», «Жіноче Діло», «Жіноче Питання», «Наша Мета»; періодика Союзу Українок: «Жіночий Вістник», «Жінка», «Громадянка», «Українка», «Світ Українки», «Нова Хата», - пропагуванням національно-патріотичної ідеї не поступалися провідним націоналістичним галицьким часописам. Крім того, тематико-типологічний аналіз зазначених періодичних видань дає усі підстави стверджувати про високу якість журналістських текстів та продуманість редакторської політики, зокрема часописів «Жінка», «Нова Хата», «Громадянка».
Актуальним і сьогодні залишається досвід видавничої роботи Н. Кобринської, М. Рудницької, М. Громницької та Л. Бурачинської-Рудик. Зокрема Н. Кобринська альманахом «Перший Вінок» започаткувала жіночу традицію у книго- та пресовиданні Галичини. Ця традиція основана на рекламі видавничої продукції; цілеспрямованому відбиранні авторських оригіналів просвітницької та науково-популярної літератури; багатофункціональності видавничої роботи; тісній співпраці із авторами всеукраїнського масштабу.
Голова Союзу Українок М. Рудницька як видавець часописів «Жіночий Вістник», «Жінка», «Громадянка» довела значущість друкованого органу для пропагування жіночого бачення ідеї Української державності.
Окремого вивчення потребують уроки видання періодики видавців «Нової Хати» М. Громницької та Л. Бурачинської-Рудик, які продемонстрували європейський рівень редакційної та художньо-технічної підготовки до друку періодичного видання.
3. Ґендерний аспект у порівнянні моделей введення видавничого бізнесу О. Кисілевської та І. Тиктора унаочнює нерівність умов професійного розвитку жінок і чоловіків на початку ХХ сторіччя на теренах Галичини. З одного боку, діяльність цих видавців засвідчує зародження нового типу видавця - видавця-підприємця. З іншого, - виокремлює чинник ґендерної дискримінації і щодо того, хто видає, і щодо тих, для кого видають. Якщо І. Тиктор запровадив моду на читання серед селян, то видавець О. Кисілевська залучила до читання та передплати друкованої продукції сільську жінку, яка до проблем рівноправності, соціальної рівності статей, була, якщо не ворожою, то принаймні байдужою.
4. В Україні державні інститути влади низкою нормативно-правових актів забезпечили всебічне та рівноправне формування ґендерних особистостей. Аналіз чинного ґендерного законодавства дав можливість визначити функції видавничої справи для практичного його втілення. Передусім, це - силою друкованого слова забезпечити вирішення таких ресурсів, як соціальне самовизначення особистості та стосунки і взаємодія особистості з оточенням. Саме ці ресурси в українському контексті є основними гальмівними факторами формування рівноправного ґендерного суспільства.
5. Виокремлення ґендерного чинника у сучасному розвитку видавничої справи висновує актуальні проблеми галузі. По-перше, вертикальну ґендерну сеґреґацію на ринку праці, яка проявляється у домінуванні на керівних посадах чоловіків. Попри масову жіночу зайнятість (на посадах редакторів, коректорів, менеджерів із продажу та менеджерів реклами книжкової продукції), показник якої становить - 98%, у галузі основну видавничу політику провадять чоловіки - 69%.
По-друге, фахово-освітню підготовку керівних кадрів у контексті ґендерного аналізу, а відтак - практичну реалізацію професійно-освітнього потенціалу. Як показали статистичні дані, із кількості тих, хто вивчає професію у спеціалізованих вищих навчальних закладах - понад 87% - жінки, тоді як 69% керівників видавничих структур - чоловічої статі. Фактично, жінки залишилися на марґінесі видавничої політики.
По-третє, ґендерної освіти редакторів видавництв як основного засобу вирішення проблеми маскулінізації процесу виховання та усунення у книжкових виданнях стереотипів та канонів поведінкових ролей соціальних статей.
Список литературы
1. Школик І. В. Феномен довоєнної жіночої періодики Галичини: всебічність тематичного наповнення (на прикладі часопису «Нова Хата») / І. В. Школик // Поліграфія і видавнича справа. № 2 (46). 2007. С. 24-32.
2. Школик І. В. Ґендерне переосмислення історії видавничої справи / І. В. Школик // Діалог. Медіа-студії: Зб. наук. пр. Вип. 6. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. С. 59-67.
3. Школик І. В. Апробація основних методологічних складників ґендерних знань у контексті вивчення історії та сучасних закономірностей розвитку видавничої справи в Україні/ І. В. Школик // Діалог. Медіа-студії: Зб. наук. пр. Вип.7. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. С. 215-227.
4. Школик І. В. Ґендерний аспект у видавничій справі: традиції та сучасні закономірності розвитку / І. В. Школик // Друкарство. № 2. березень-квітень. 2006. С. 24-26.
5. Школик І. В. Феномен видань з феміністичного літературознавства на українському книжковому ринку / І. В. Школик // Друкарство. № 4. липень-серпень. 2006. С. 16-18.
6. Школик І. В. Екскурс у минуле, або чого так бракувало радянському книжковому ринку для всебічного функціонування / І. В. Школик // Друкарство. № 6. листопад-грудень. 2006. С. 22-26.
7. Школик І. В. Основні здобутки та прорахунки Союзу українок у видавничій діяльності та їхній влив на популяризацію національно-патріотичних ідей / І. В. Школик // Восьма міжнародна науково-технічна конференція студентів і аспірантів «Друкарство молоде», присвячена 110-й річниці НТУУ «КПІ» (16-18 квітня 2008 року): Тези доповідей. К., 2008. С. 231-234.
8. Школик І. В. Порівняльний аналіз видавничої діяльності Олени Кисілевської та Івана Тиктора крізь призму ґендерного методу / І. В. Школик // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. десятої Всеукр. Наук.-теорет. конф., Львів, 31 жовт. 1 листоп. 2008 р. / НАН України, ЛННБУ ім. В. Стефаника. Відділення «НДЦ періодики» ; За ред. М. М. Романюка. Львів, 2008. С. 710-722.