Гендерні особливості щодо розподілу видів спорту на "чоловічі" та "жіночі" серед підлітків. Розробка авторського спецкурсу "Гендер у фізичному вихованні". Етапи впровадження гендерної освіти в післядипломну педагогічну освіту вчителів фізичної культури.
Аннотация к работе
В ході парламенських слухань 2006 року “Рівні права та рівні можливості в Україні: реалії та перспективи” було зазначено, що темпи і якість упровадження гедерної політики не відповідають потребам часу, перешкоджаючи подальшій демократизації і соціальному розвитку, та що діяльність у сфері гедерних перетворень потребує вдосконалення. Актуальність зазначеної проблеми підтверджується завданнями, поставленими Генеральною асамблеєю ООН у резолюції (58/5), “Спорт як засіб сприяння освіті, здоровю, розвитку і миру” (2005), де відзначено необхідність консолідації зусиль урядів країн світу, спортивних організацій з метою використання можливостей спорту для “розвитку соціальної та гендерної рівності”. Впровадження гендерного підходу у фізичному вихованні школярів слід розуміти як розширення життєвого простору для розвитку індивідуальних здібностей і задатків кожної дитини, що допоможе сформувати певну стратегію залучення учнівської молоді до систематичних занять фізичною культурою та виховання в них позитивного ставлення до рухової активності. Зясуванню різних соціальних та культурних чинників, які зумовлюють формування інтересів у дітей та підлітків до занять фізичною культурою, присвячені роботи І. Мета дослідження полягає у дослідженні гендерних особливостей фізичного виховання підлітків та обґрунтуванні на цій основі шляхів впровадження гендерного компоненту у практику роботи фахівців сфери фізичної культури і спорту.У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання дослідження; показано звязок дослідження з науковими програмами, планами й темами; визначено обєкт і предмет дослідження; розкрито наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення; подано інформацію про апробацію роботи, висвітлено особистий внесок здобувача та загальні відомості про публікації з проблем дисертаційного дослідження. У першому розділі “Гендерні аспекти системи фізичного виховання як наукова проблема” узагальнено праці провідних науковців з проблем та гендерного підходу до фізичного виховання, обґрунтовано актуальність та проблему, що виявлена в ході дослідження. Здійснено порівняльний аналіз проблематики дослідження вітчизняними авторами з авторами інших країн Європи. Вивчення інтересів, орієнтацій, мотивів школярів, з урахуванням гендерних особливостей під час навчання допоможе скоригувати навчальні програми та формувати певну стратегію диференційованого підходу, а в процесі фізичного виховання визначити їх ставлення до рухової активності та виховувати позитивне ставлення до спортивної діяльності (І. Фельдштейна (1983), знання педагогом інтересів учнів, ієрархії та вікової динаміки в мотиваційному спрямуванні дасть змогу зясувати значення предметної діяльності і на цій основі визначити спільно з учнями навчальну діяльність, виділити ефективні засоби координації й управління індивідуальними діями, узгодити їх і в цілому позитивно розвязати відповідні завдання.Аналіз кількісних показників залучення підлітків до різних видів рухової активності за 1993-2008 роки, дозволяє стверджувати, що із загального співвідношення кількості дівчат і хлопців, які відвідували спортивні секції за межами школи, четверту частину (20 %) дітей та підлітків складають дівчата (рис. Як зазначили учні на двох етапах нашого дослідження, найчастіше на уроках фізичної культури в школі проводять футбол (85 % дівчат та 89 % хлопців), волейбол (85 % дівчат та 68 % хлопців), баскетбол (65 % дівчат та 75 % хлопців), рідше - легку атлетику (61 % дівчат та 37 % хлопців), гімнастику (48 % дівчат та 17 % хлопців). Водночас, на запитання, якими видами спорту учні хотіли б займатися на уроках фізичної культури, 73 % хлопців зазначили, що футболом та 42 % - баскетболом. Що стосується предметів, де досягають успіху хлопці, то жінки-вчителі зазначили математику (48 %), фізику (52 %), чоловіки-вчителі - фізичну культуру (54 %), фізику (56 %). Важливою для наших подальших досліджень була думка вчителів щодо того, чи доцільно і чи є можливість на уроках фізичної культури в школі впроваджувати окремо програмний матеріал для хлопців і дівчат, на що, більша частина вчителів зазначили, що доцільно (87 % жінок та 82 % чоловіків).Аналіз наукової літератури з теми нашого дослідження виявив, що наявна літературна база з проблеми не забезпечує її комплексного бачення, сучасні та зарубіжні автори переважно розглядають тільки окремі аспекти гендерної проблеми у фізичному вихованні. Урахування гендерних особливостей фізичного виховання підлітків сприятиме розширенню життєвого простору для розвитку індивідуальних здібностей і задатків дитини, подоланню статево-рольових стереотипів. Вік цільової групи є сприятливим для гендерного виховання, формування ціннісних орієнтацій та світогляду, становлення рис характеру, форм міжособистісного спілкування, усунення суперечностей між необхідністю наслідувати гендерні стереотипи і бажанням ствердити власні норми і цінності, сприяння самовизначенню, вибору життєвого і професійного шляху. Виявлено стійкий у часі гендерний дисбала