Принципи аналізу паритетної демократії у політичній сфері, основні індикатори її вимірювання. Гендерно-нейтральний і гендерно-чуттєвий підхід до аналізу політичного лідерства. Формування гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян України.
Аннотация к работе
Процес формування паритетної демократії передбачає подолання стандартних умов тоталітарного життя й утвердження рівності прав та можливостей чоловіків і жінок у суспільстві. Забезпечення гендерного паритету в українському суспільстві сьогодні розглядається не як абстрактна мета, а як важливе політичне завдання. Мета дисертації полягає в здійсненні комплексного політологічного дослідження гендерних аспектів процесу та перспектив формування паритетної демократії в Україні. Основним методом дослідження є аналітичний, який дозволяє вивчити досліджувану проблему шляхом аналізу її основних складових і на цій основі отримати знання про її змістовне наповнення, зокрема про внутрішні протиріччя процесу формування паритетної демократії в Україні, причини гендерної асиметрії в політичних відносинах, інституційні чинники їх попередження, засоби та методи усунення перешкод на шляху формування адекватної внутрішній логіці розвитку українського суспільства моделі гендерного паритету в політиці. Комплексний характер проблем формування паритетної демократії, а також складний і суперечливий взаємозвязок між її окремими компонентами зумовив поєднання аналітичного методу із системним, структурно-функціональним та методом вторинного аналізу емпіричних даних, застосування яких дало змогу сформулювати цілісну картину поєднання інституційних та позаінституційних аспектів процесу формування паритетної демократії в Україні, окреслити перспективи її становлення та засвоєння в процесі політичної модернізації українського суспільства.У першому підрозділі „Основні методологічні принципи аналізу та індикатори вимірювання паритетної демократії” автор аналізує передумови формування та розкриває зміст концепції паритетної демократії. Аналіз європейського досвіду формування паритетної демократії дозволив сформулювати основні рекомендації для вирівнювання можливостей жінок і чоловіків у політичній сфері, зокрема, розробку законодавства й державних програмних документів, що забезпечують досягнення гендерної рівності на всіх рівнях суспільної взаємодії; внесення пропозицій для партій про організацію жіночих секцій/жіночих громадських організацій; вивчення можливостей введення квот і резервування місць для жінок на всіх рівнях влади, на внутріпартійних рівнях; внесення пропозицій для партій на користь збільшення представництва жінок у списках кандидатів на виборах у представницькі органи влади; розробка освітніх програм щодо політичного лідерства жінок; пропаганда ідей паритетної демократії; проведення спеціальних кампаній і політичних дискусій про роль жінок у партіях. Обґрунтовано, що українське суспільство потребує суттєвих коректив в оцінках можливостей чоловіків і жінок у сфері соціально-економічних відносин, оскільки обєктивні умови регулювання гендерних відносин включають і соціально-економічне становище чоловіків та жінок, рівень їх представництва в професійній еліті, вплив на сфери соціальної активності кожної статі, роль жінок і чоловіків в управлінні капіталом і виробництвом, розподіл між ними економічних ресурсів та власності, пропорційність зайнятості у сфері трудових відносин. Встановлено, що основними причинами гендерної асиметрії політичних орієнтацій електорату в Україні є існування суспільних стереотипів стосовно прерогативи чоловіків у громадсько-політичному житті та другорядної ролі жінок; база для рекрутування у політику серед жінок нижча, ніж серед чоловіків, тому що жінки політично менш активні та менше цікавляться політикою, ніж чоловіки; обмеженість доступу жінок до процесу висунення кандидатів у партійних обєднаннях. У другому підрозділі „Механізми забезпечення гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян України” доведено, що забезпечення рівноправної участі жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності і, зокрема, в державотворенні та політиці вимагає розробки стратегічних підходів для досягнення більшого представництва жінок у структурах влади, основою яких виступає вироблення механізмів забезпечення формування гендерного паритету в електоральних орієнтаціях громадян.