Основні причини становлення та розвитку гендерних досліджень в лінгвістиці. Гендерні стереотипи, гендерні ознаки мовної картини світу. Функціонування термінологічних одиниць у лінгвістиці. Вивчення мовної практики представників сексуальних меншин.
Аннотация к работе
Однією з домінантних тенденцій лінгвістики ХХ століття стало розширення звязків лінгвістики з іншими науками, зокрема, з соціологією, психологією, підвищена увага до прагматичних аспектів мови, наслідком чого стала поява міждисциплінарних досліджень. Ґендерна проблематика в лінгвістиці розглядається в двох аспектах: · як чоловік та жінка зображені в лінгвістиці та · чи є відмінності у їхньому мовленні. Хоча термін "ґендер" визнається більшістю дослідників, існує ряд труднощів, які виникають при читанні спеціальної літератури, що повязані з деякими розбіжностями в розумінні ґендера і відносною новизною цього поняття. Функціонування термінологічних одиниць у лінгвістиці виявляє такі особливості: · значна частина праць, присвячених статерольовій диференціації суспільства і повязаним із нею процесам, написана до виникнення терміна ґендер і оперує поняттями sex, sexus навіть у тих випадках, коли мова йде про соціальні аспекти взаємодії статей; З іншого боку, в західних країнах протягом останніх років намітилася виразна тенденція, навіть поза науковим дискурсом, до витіснення номінації sex у значенні стать і заміні її словом gender з метою політичної коректності.Постмодерністська філософія бачить у мові головний інструмент конструювання картини світу, стверджуючи, що те, що людина сприймає як реальність, насправді є мовним образом, соціально і лінгвістично сконструйованим феноменом, результатом наслідуваної нами мовної системи. Хоча ґендер не є лінгвістичною категорією, за винятком соціо-і психолінгвістики, аналіз структур мови дозволяє одержати інформацію про те, яку роль відіграє ґендер у тій чи іншій культурі, які поведінкові норми для чоловіків і жінок фіксуються в текстах різного типу, як міняється уявлення про ґендерні норми, мужності і жіночності в часі, які стильові особливості можуть бути віднесені до переважно жіночого чи переважно чоловічого, як осмислюється мужність і жіночність у різних мовах і культурах, як ґендерна приналежність впливає на засвоєння мови, з якими фрагментами і тематичними галузями мовної картини світу вона повязана. Вивчення мови дозволяє також встановити, за допомогою яких лінгвістичних механізмів стає можлива маніпуляція ґендерними стереотипами. Існує кілька взаємозалежних напрямків дослідження ґендера за допомогою аналізу структур мови: · соціолінгвістика, що представляє великий матеріал про функціонування мови в групах людей за ознакою професії, статі, віку, міського чи сільського способу життя та ін. · лінгвокультурологічні і міжкультурні дослідження, що виявляють культурну специфіку ґендера, загальне й особливе в його конструюванні в залежності від мови і культури даного суспільства, що дозволяє встановити ступінь андроцентризма різних мов і культур;Ґендерні стереотипи - сформовані культурою узагальнені уявлення (переконання) про те, як поводяться чоловіки і жінки. Термін варто відрізняти від поняття ґендерна роль , що означає набір очікуваних зразків поведінки (норм) для чоловіків і жінок. Поява ґендерних стереотипів обумовлена тим, що модель ґендерних відносин історично вибудовувалася таким чином, що статеві відмінності переважали над індивідуальними, якісними відмінностями в особистості чоловіка і жінки. Гендерні стереотипи, як і всі соціальні стереотипи, економлять зусилля індивіда при сприйнятті складних обєктів, спрощуючи і систематизуючи знання, одержувані індивідом з навколишнього середовища. Щодо його структури, концепт визначають як складну ментальну репрезентацію, утворену кількома каузально повязаними елементарними репрезентаціями, які, зі свого боку, формуються внаслідок первинної взаємодії людини із середовищем, тобто концепт народжується як образ, але, просуваючись щаблями абстракції, поступово перетворюється з чуттєвого образу у власне розумовий.Гендерні ознаки мовної картини світу - це сутнісні прояви пізнання світу крізь призму чоловічого й жіночого бачення, що інтегрують універсальні та національно-специфічні ознаки, виявляють особливості номінативної та комунікативної діяльності чоловіків і жінок, а також вплив статі на мовну практику й мовну поведінку. Вивчення відмінностей в мовній культурі та літературі допомагає визначити специфічні риси в характері чоловіків і жінок, слугує “індикатором формування нового мислення”. Загалом, типізація розглядається як одна з особливостей творчого методу літератури, художнє узагальнення певних життєвих явищ, "втілення загального, типового концептів "чоловік", "жінка" у частковому, індивідуальному, тобто у конкретних художніх образах, формах". У цьому плані призначення жінки і коло її інтересів тяжіють до суто приватної сфери (сімя, домашні побутові обовязки, діти), чоловіку ж належить пєдестал публічної людини, для якого головним є робота, самореалізація та суспільне визнання. Через призму сформованих стереотипних кліше сприймається сьогодні образ Берегині, який в українській традиції характеризує призначення жінки у переважно приватній сфері, а також образ Годувальника стосовно ч