Питання існування в середовищі запорізького козацтва псевдоуказу кошового отамана 1750 р., яким дозволялося займатися грабежем і розбоєм в Речі Посполитій. Гайдамацьке повстання 1750 року. Спільні та відмінні риси між псевдоуказами 1750 і 1768 років.
Аннотация к работе
Мільчев першим з істориків звернув увагу на традицію використання гайдамацькими ватажками розпорядчої законодавчої документації в якості “ідеологічної зброї”, розкрив її значення в розгортанні гайдамацького руху і, між іншим, зробив свій внесок у вирішення проблеми походження та сутності “указу” 1768 р. Кулаковський в статті “Архівні матеріали про гайдамацький рух 50-х років XVIII ст.”, опрацювавши велику кількість маловідомих й невідомих документів різних фондів ЦДІАК з історії гайдамаччини вказаного періоду, на жаль, нічого не повідомляє про існування вигаданого в середовищі запорожців “указу із Коша” [3]. Малаховського (24 травня 1750 р.) про “разглашение” запорожцями псевдоуказу, яке дійшло українських воєводств та водночас показує немічне становище польських вельмож: “пешие несколько сот человек (которым господин Сечовой кошевой в Кошу и в наше воеводство идти позволил)" несомненно чинят нападения, . в городках и деревнях великие обиды приключают и до смерти шляхтичей убивают, укрываяся в густых лесах, и мы ныне из собственных наших местностей почти вовсе выгнаны, одним словом сказать, что ни один из нас в местностях своих безопасен не находится” [7, с.477]. З його протоколу допиту дізнаємося про те, як відбувалося поширення запорожцями “указу”: “атаман Мамай и протчия запорожския козаки, собирая нас, обявлял, якобы они отпущены с пошпортом от Коша по указу для разорения на Полшу, кой и ныне собираються иты в Полскую область в город Мошны и Обухов” [1, арк.17]. Леонтьєву 19 травня 1750 р., просячи призначення постійним кошовим отаманом Якима Гнатовича (Малого) замість, вже пристарілого, Василя Григоровича (Сича), попереджував про можливу небезпеку та загрозу зовнішнім відносинам Російської імперії, яку несе гайдамацтво сіроми і розголошення ними “указу”: “из вышеписанного подлого и легкомысленного народа многие, учиняя разглашение (яко бы от кошевого атамана позволение есть на поляков приготовляться), в немалые партии, ... собираются, ... разбоями, воровствами, смертными убийствами и нападениями на чужия границы немалую причину подадут, и чрез то Высоч.