Поняття, сутність гарантій, співвідношення засад охорони і захисту права власності на землю, система засобів захисту, відповідальність за порушення гарантій права власності на землю в Україні. Розмежування підстав недійсності угод з земельними ділянками.
Аннотация к работе
Важливість теоретичного вивчення проблем гарантій права власності на землю в Україні зумовлена не лише відсутністю за останні роки монографічних досліджень з цих питань у правовій науці земельного права, але й потребами юридичної практики і завданням розвитку законодавства, а саме: визначення ефективних механізмів гарантування права власності на землю, вдосконалення регулювання питань реалізації громадянами, юридичними особами, територіальними громадами сіл, селищ і міст права власності на землю, необхідністю розробки законопроектів, передбачених у Прикінцевих положеннях Земельного кодексу України, зокрема, про ринок землі, про визначення правових засад вилучення земель, права приватної власності тощо. Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля в межах території України є обєктом права власності Українського народу. Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується державою, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Окремі аспекти теми захисту права власності на землю аналізувалися радянськими вченими при дослідженні загальних питань законодавства зарубіжних країн. В сучасній літературі зазначається, що правові основи земельних відносин, які склалися в минулому, на сучасному етапі певною мірою стали перешкодою у вирішенні низки найважливіших питань ефективного і раціонального використання земель в умовах формування ринкових відносин.Розділ 1"Загальні засади забезпечення гарантій права власності на землю в Україні" складається з трьох підрозділів і присвячується огляду нормативного регулювання субінституту захисту права власності на землю в Україні, основних тенденцій розвитку системи засобів захисту, а також проблем нормативного регулювання статусу субєктів земельних правовідносин в контексті гарантій захисту права власності на землю в Україні. "Огляд літератури та загальна характеристика законодавства з проблем гарантій права власності на землю в Україні" наведена характеристика наукових досліджень та нормативного регулювання субінституту захисту права власності на землю в Україні, аналізується сутність гарантій права власності на землю в Україні. Під гарантіями права власності на землю в Україні слід розуміти сукупність правових заходів, які є невідємним елементом системи правового регулювання земельних відносин в Україні, що спрямовані на раціональне використання та охорону землі, забезпечення вільної реалізації права власності на землю всіма субєктами, зазначеними в Конституції та законах України. Опосередковано засвідчує статус субєкта права на землю - Українського народу характер взаємовідносин держави і територіальної громади як субєктів права власності на землю. Теза про нібито відсутність в Україні законодавчих актів, які б чітко розмежовували правове становище народу України та держави як субєктів права власності на землю, спростовується частиною 1 статті 318 ЦК 2003 р., у якій Український народ визнається субєктом цивільних відносин, визначених статтею 2 цього Кодексу, і є субєктом права власності.Питання про відповідальність держави за порушення права власності розглядається в двох аспектах - коли держава виступає як субєкт цивільного права, і другий - це відповідальність державних органів за порушення права власності на землю. "Адміністративна і кримінальна відповідальність за порушення гарантій права власності на землю в Україні" аналізуються проблемні питання зазначеної відповідальності. "Проблеми удосконалення відповідальності за порушення гарантій права власності на землю в Україні" досліджуються найбільш актуальні проблеми в даній сфері. Підкреслюється, що підстави розмежування відповідальності за порушення права власності на землю за статтями 154, 155 ЗК від порушень земельного законодавства за переліком, викладеним у статті 211 ЗК є необґрунтованими. 3 статті 144 ЗК опосередковано зазначено про наявність повноважень у органу виконавчої влади щодо припинення права користування земельними ділянками, насправді за чинним ЗК повноваженнями про припинення права користування земельною ділянкою органи виконавчої влади не наділені.
План
1. Основний зміст роботи
Список литературы
право власність земля
1. Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми).Монографія. -Івано-Франківськ: ЗАТ Надвірнянська друкарня, 1998. - 179с.
2. Вівчаренко О.А. Проблеми гарантій охорони права власності на землю в Україні // Право України. - 2003. - № 12. - С.88-93.
3. Вівчаренко О.А. Деякі актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в Україні // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - Івано-Франківськ. - 2001. - Вип.7. - С.135-144.
4. Вівчаренко О.А. Земельні відносини в Україні згідно з новим Земельним Кодексом // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - Івано-Франківськ. - 2002. - Вип.9. - С.97-101.
5. Вівчаренко О.А. Самозахист законних інтересів землекористувачів вимагає нормативного закріплення в земельному законодавстві // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - Івано-Франківськ.- 2004.- Вип.12.- С.162-166.
6. Вівчаренко О.А. Деякі питання систематизації законодавства про право власності на землю в Україні //Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999 р. - С.286-289.