Місцеві особливості соціального устрою Галицько-Волинського князівства (ГВК). Ряд місцевих особливостей у процесі феодалізації у князівстві. Особливості політичного устрою. Особливості виникнення і розвитку феодального міста. Політична історія ГВК.
Аннотация к работе
У період розпаду Київської Русі, в межах нинішньої території України, на її південно-заході, виникає важливий осередок регіональної диференціації - Галицьке і Волинське князівства. Якщо Київ епохи розквіту беззастережно зосереджував у своїх руках всю силу і міць величезної держави, то нині майже вся ця сила відійшла до колишніх околиць, до полюсів - північно-східному і південно-західному. Князівство стало спадкоємицею Київської Русі, боролося за воззєднання і консолідацію земель, сприяло розвитку господарства, міст, ремесла, торгівлі, культури; сприяло захисту населення південно-західних земель від фізичного знищення Мангол-татарами; підняло авторитет українських земель на міжнародній арені, особливо в умовах феодальної роздробленості.Одним з характерних моментів було те, що в Галицькій землі процес розпаду родоплемінних відносин і виникнення феодалізму почався раніше, ніж в інших землях. Далі треба відзначити, що Галицька земля пізніше, ніж усі інші землі, увійшла до складу Київської держави і пізніше, ніж інші, одержала окремого князя (з 1097 р.). Князі почали діяти в Галицькій землі тоді, коли цей процес визначився. Слід відзначити також і той факт, що підкорення Галичини Польщею, подальша постійний звязок Галицької землі з Польщею та Угорщиною, часті втручання цих країн у Галицькі справи - все це зумовило певну ступінь впливу західноєвропейського феодального права на розвиток Галицьких установ та інститутів. Отже свої маєтки галицькі бояри отримували не від князя як бояри інших земель, а шляхом узурпації общинних володінь.Величезна більшість істориків, які в тій чи іншій мірі цікавилися містами Київської Русі, розглядали їх з самого моменту виникнення як торгово-промислові центри. Процес утворення князівського домену про те, що князі були ініціаторами споруди міст. Кожен князь у своєму князівстві будував міста. Такі міста, як Володимир, Холм і інші, були добре захищені потужними військовими укріпленнями. У містах було високо розвинене ремесло.Цей прикрий епізод став типовим, що часто повторювався протягом наступних 50 років: сильний князь обєднує землі; бояри, побоюючись втрати своїх привілеїв, дають чужоземним країнам привід для втручання; потім настає хаос, що триває, поки на арені не зявляється інший сильний князь і не опановує ситуацією. У 1168 р., коли його батько, волинський князь Мстислав, змагався з Суздальської князем Андрієм Боголюбським за київський престол на півдні, Роман був запрошений князювати у Новгороді, щоб захистити місто. У 1199 р. він зміг обєднати Галичину з Волинню, створивши на політичній карті Східної Європи нову величну державу на чолі з енергійним, діяльним і талановитим князем. Отже, під владу одного князя потрапили всі, за винятком Чернігівського, українські князівства: Київське, Переяславське, Галицьке та Волинське. Самою Серйозною зовнішньополітичною проблемою князя Данила були монголо-татари.До вільних ставилися панівні соціальні групи - князі, боярство і духовенство, частина селянства, більша частина міського населення. Труднощі освіти в Галичині княжого домену складалися, по-перше, в тому, що він почав складатися вже тоді, коли більша частина общинних земель була захоплена боярами і для князівських володінь коло вільних земель був обмежений. По-друге, князь, прагнучи заручитися підтримкою місцевих феодалів, роздавав їм частину своїх земель, внаслідок чого князівський домен зменшувався. Як вже зазначалося, особливістю Галицької землі було те, що з давніх часів тут сформувалася боярська аристократія, яка володіла значними земельними багатствами, селами і містами і мала величезний вплив на внутрішню і зовнішню політику держави. Великі князі роздавали землі боярам за їх військову службу - "до волі господарської" (до волі великого князя), "до живота" (до смерті власника), "в отчину" (з правом передачі землі у спадщину).
План
Зміст
Введення
1. Місцеві особливості соціального устрою Галицько-Волинського князівства
2. Виникнення і розвиток феодального міста
3. Політична історія Галицько-Волинського князівства
Висновок
Список літератури
Вывод
Як і в Київській Русі, все населення Галицько-Волинської землі поділялося на вільних, напівзалежних (напіввільних) і залежних.
До вільних ставилися панівні соціальні групи - князі, боярство і духовенство, частина селянства, більша частина міського населення. Розвиток князівського домену в Галицькій землі мало свої особливості. Труднощі освіти в Галичині княжого домену складалися, по-перше, в тому, що він почав складатися вже тоді, коли більша частина общинних земель була захоплена боярами і для князівських володінь коло вільних земель був обмежений. По-друге, князь, прагнучи заручитися підтримкою місцевих феодалів, роздавав їм частину своїх земель, внаслідок чого князівський домен зменшувався. Бояри ж, отримавши земельні тримання, часто перетворювали їх у спадкові володіння. По-третє, основна маса вільних общинників вже перебувала в залежності від боярської вотчини, у звязку, з чим князівський домен відчував потребу в робочій силі. Князі могли приєднати до свого домену тільки землі громад, які не були захоплені боярами. На Волині, навпаки, князівський домен обєднав переважна більшість общинних земель, і тільки потім з нього почали виділятися і зміцнюватися місцеві бояри.
Найбільш важливу роль у суспільному житті князівства відігравало боярство - "мужігаліцкіе". Як вже зазначалося, особливістю Галицької землі було те, що з давніх часів тут сформувалася боярська аристократія, яка володіла значними земельними багатствами, селами і містами і мала величезний вплив на внутрішню і зовнішню політику держави. Боярство не було однорідним. Воно поділялося на велике, середнє і дрібне. Середнє і дрібне боярство перебувало на службі у князя, часто отримувало від нього землі, якими володіло умовно, поки служило князю. Великі князі роздавали землі боярам за їх військову службу - "до волі господарської" (до волі великого князя), "до живота" (до смерті власника), "в отчину" (з правом передачі землі у спадщину).
До пануючої групі приєднувалася верхівка духовенства, яка також володіла землями і селянами. Духовенство було звільнене від сплати податків і не мало жодних обовязків перед державою.
Селяни (смерди) із зростанням великого землеволодіння потрапляли під владу феодала і втрачали незалежність. Скоротилася чисельність селян-общинників. Залежні селяни, що населяли феодальні землі, перебували на оброк того, несли обовязки перед феодальною державою.
Міське населення в Галицько-Волинському князівстві було численне, тому що не було великих центрів таких, як Київ чи Новгород. Міська знать була зацікавлена ??у зміцненні княжої влади.
Соціальний склад жителів міст ставав неоднорідним: диференціація тут також була значною. Верхівку міст складали "мужі Градського" і "містичі". Міська верхівка була опорою влади князя, виявляла пряму зацікавленість у зміцненні його влади, оскільки вбачала в цьому гарантії збереження своїх привілеїв. Існували купецькі обєднання - гречники, чудінци та ін Ремісники також обєднувалися в "вулиці", "ряди", "сотні", "братові". Зги корпоративні обєднання мали своїх старост і свою скарбницю. Всі вони перебували в руках ремісничої та купецької верхівки, якій підпорядковувалися міські низи - підмайстри, робочі люди і інші "люди менші".
Галицько-Волинська земля була рано відірвана від великого шляху з варяг у греки, рано завязала економічні та торговельні звязки з європейськими державами. Ліквідація цього шляху майже не позначилася на господарстві Галицько-Волинської землі. Навпаки, ця ситуація привела до бурхливого зростання чисельності міст і міського населення. Наявність цієї особливості в розвитку Галицько-Волинського князівства зумовило важливу роль міського населення в політичному житті держави. У містах, окрім українських, постійно проживали німецькі, вірменські, єврейські та інші купці. Як правило, вони жили своєю громадою і керувалися законами і порядками, встановленими владою князів у містах.
Список литературы
Гавриленко О. А., Колесніков С.Д., Логвиненко Є.О. Київська Русь, політико-правової нарис-X.; "Знання". 1999 .-. 324 з.
Галицько-Волинська держава XII - XVI ст.: Зб. Наук. праць: У 2 кн. / Упор. Кучерук О.С. Кн.1.-Львів: Світ, 2002 .-. 128 с.
Грушевський М.С. Історія України Русі. К.: "Наукова Думка", 1995.-Т3 .-. 650 з.
Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. - К.: Наукова Думка, 1992 .-. 544 с.
Гурченко Ф.Г., Мороко В.H. Історія Україна - Вид 2-е, перераб і додатк. - Запоріжжя, 2001 .-. 560 с.
Історія СРСР з найдавніших часів до цонца XVIII століття. / Під ред.Рибакова Б.А. - М.: Наука, 1966 .-. 718 с.
Історія Української СРСР. / За ред. Кондуфор Ю.Ю. К.: Наукова Думка. 1981 .-. 495 с.
Історія держави І права України. У 2-х тт. / За ред. В.Я. Тація, А. І. Рогожина-К.: Ін Юре 2000.-Т1 .-. 487 с.