Послідовність та значимість проведення спеціальних діагностичних методик клінічного перебігу та особливості лікування хворих із гіпертензивним внутрішньошлуночковим крововиливом. Групи пацієнтів, їх схильність до оклюзійних та дислокаційних проявів.
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук 14.01.05 - нейрохірургія Гіпертензивні внутрішньошлуночкові крововиливи в осіб молодого та середнього віку ВИКОНАВ: ДАНАЦКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ Київ-2003 р. АНОТАЦІЯ Данацко В.В. Гіпертензивні внутрішньошлуночкові крововиливи в осіб молодого та середнього віку. В роботі розроблені діагностичні критерії та алгоритми обстеження хворих, визначені особливості клінічного перебігу, типові клінічні симптомокомплекси залежно від локалізації та масивності крововиливу в шлуночки мозку. Крововиливи в мозок при гіпертонічній хворобі, за даними різних авторів, становлять від 7 до 30 % всіх інсультів (Віничук С.М.,1999; Лебедев В.В., Крылов В.В., 2000; Виленский Б.С., 2002; Гайдар Б.В.,2002; Massaro A. et al., 1991; Kase C.; 1995.; Babic et al. Вони обумовлюють найвищу летальність (40-80%) та значний рівень інвалідизації - 75% осіб, які вижили, мають неврологічні розлади (Лебедев В.В. и соавт., 1983 ; Виленский В.С., 2002; Дибкалюк С.В., 1996; Поліщук М.Є. та ін., 1995,1996,2002; Гайдар Б.В., 2002; Данчин А.Г., 2002; Broderick J. et al., 1993; Babic М. et al., 1997). Крововиливи в шлуночки мозку є складовою геморагічного інсульту в 30- 90% випадків і є найбільш частим, а в більшості випадків смертельним ускладненням крововиливу в речовину мозку (85-90%) (Colombo A. et al.1978,1987;Yasui N.1981; Мельниченко В.А.1969; Переседов В.В., 1990; Яхно Н.Н. и соавт., 1992; Дибкалюк С.В., 1995; Віничук С.В.,1999; Лебедев В.В., Крылов В.В., 2000; Виленский Б.С., 2002; Гайдар Б.В.,2002; Данчин А.Г., 2002; Поліщук М.Є. та ін.. Використання сучасних діагностичних технологій дозволяє вчасно діагностувати внутрішньошлуночкові крововиливи (ВШК), визначати можливі джерела геморагій, динаміку розвитку оклюзійного чи дислокаційного синдрому, та розробити цілеспрямовану тактику лікування хворих із гіпертензивними ВШК. Незважаючи на ґрунтовну розробку техніки операцій, результати рандомізованих досліджень показують, що операції збільшують долю померлих і залежних пацієнтів на 13% (Гайдар Б.В., 2002). Дисертація пройшла апробацію на спільному засіданні Спеціалізованої вченої ради інституту нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України з кафедрами нейрохірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та Київської академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, членами Української асоціації нейрохірургів (Київ, 2002). 2.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
