Фізико-географічна, гідробіологічна та морфометрична характеристики басейну річки, водний, гідрохімічний, термічний, льодовий режими та режим наносів. Антропогенний вплив на стік Дністра, аналіз екологічних проблем річки, необхідні водоохоронні заходи.
Аннотация к работе
Антропогенний вплив на стік ДністраПерелік посилань на джерелаРіки і озера дають воду для зрошення та обводнення земель, служать цілям транспорту, водопостачання та джерелом утримання енергії. Гідрологічний опис річки Дністер визначає фізико-географічні, морфометричні характеристики басейну Дністра, водний, термічний і льодовий, гідрохімічний режими, гідробіологічну характеристику, антропогенний вплив на Дністер, екологічні проблеми та водоохоронні заходи. Басейн річки Дністер займає південно-західну частину України і східну частину Молдови. Ділянка ріки, довжиною 225 км, є суміжною для України та Молдови, а частина річки, довжиною 475 км, знаходиться на території Молдови. Це друга за водністю річка, яка має площу водозбору, що складає 9% від загальної території України.Термічний і льодовий режим рік формується під дією трьох основних груп факторів: термічних, які обумовлюють тепловий баланс річки в різні пори року; морфометричних (зміна похилів, глибин та ширини русел), які впливають на зміни умов формування термічного і особливо льодового режимів річок або їх окремих ділянок; антропогенних, тобто різних видів господарського використання річок. Перехід температури води на Дністрі зменшується до 10% від 0,2°С восени. Найвищі значення температури води спостерігаються найчастіше в липні і становлять 26-28°С. За цих обставин вода у придонному шарі найбільше прогрівається у вересні-жовтні, коли на поверхні води її температура вже знижується.Найбільший стік наносів у Дністрі (Стрілки, Розділ) складає 300%. Середні багаторічні модулі стоку наносів у сточищі становлять 10,0 - 634,5 т/км2 *рік,стосовно сезонного прояву флювіальних процесів та його багаторічних змін встановлено, що найбільше збільшився стік наносів в осінні місяці (15 - 30 %). Виконаний аналіз багаторічної динаміки стоку наносів у сточищі верхнього Дністра дав змогу виділити три групи річок: 1) з відносно стабільним режимом витрат наносів і незначними їх змінами з 1950 до 2000 року; 2) з нестабільним режимом і помітними змінами витрат наносів у багаторічному аспекті; 3) з дуже нестабільним режимом і сильними змінами сезонних та багаторічних витрат наносів. Під донними відкладами розуміють донні наноси і тверді частинки, що осіли на дно водного обєкту внаслідок внутріводоймних фізико-хімічних і біохімічних процесів, що відбуваються з речовинами як природного, так і техногенного походження.Вода в малих річках України має різний хімічний склад і неоднакову мінералізацію, що зумовлено природними умовами формування стоку. Електронно-мікроскопічні дослідження та результати рентгенівської дифрактометрії засвідчили, що головними осадо-твірними глинистими мінералами донних відкладів Дністра є гідрослюда, змішаношарувата фаза монтморилоніт-хлоритового складу, каолініт і хлорит. Дністер та Дністровського водосховища залежить від низки чинників, серед яких визначальними є геохімічні особливості порід і ґрунтів району, в якому розташована водойма, та антропогенна діяльність людини (промислові й побутові стічні води, внесення мінеральних добрив тощо). Головними чинниками, які контролюють поведінку мікроелементів у донних відкладах, є природні процеси осадо-накопичення, які зумовлюють практично рівномірний розподіл усіх мікроелементів і визначають геохімічну спеціалізацію Дністра. В цілому розподіл рухомих вмістів макро-і мікрокомпонентів свідчить про задовільний стан Дністра, про відсутність на даному етапі регіонального забруднення донних відкладів басейну Дністра; незначний вплив забруднення зафіксовано лише на декількох локальних ділянках [5]В усі сезони досліджуваного періоду домінантною групою водоростей на Дністрі були зелені - із загальної чисельності фітопланктону (4530 тис. кл./л) понад 50% становить частка саме зелених водоростей. Восени рівень розвитку фітопланктону у Дністрі (біля м.Новий Розділ) залишався ще достатньо високим. Униз за течією Дністра, у міру віддалення від джерел забруднення, а також надходження до нього вод великих правобережних приток (річок Стрий, Свіча, Лімниця) якісний і кількісний склад фітопланктону збагачується. З підвищенням мутності води кількість видів фітопланктону зменшувалася до 10, серед яких переважали діатомові. За фактичним рядом, в якому є кілька пропусків, середня багаторічна витрата води по 1999 р. включно становить 228 м3/с.Басейн Дністра (8,7% від площі України) охоплює малі річки східних схилів Українських Карпат і річки південно-західної частини Подільської височини. Значні коливання зимових і літніх опадів зумовлюють своєрідний нестійкий гідрологічний режим. Найбільший стік наносів у Дністрі (Стрілки, Розділ) складає 300%. Системний аналіз сучасної екологічної ситуації в басейні Дністра та організації управління охороною і використанням водних ресурсів дав змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розвязання. З метою досягнення доброї якості води, забезпечення раціонального і безпечного водокористування, збереження біологічного різноманіття і стійкого екологічного стану у басейні в 2008