Сфери функціонування фонетичного слова в сучасній українській мові. Вживання фонетичного слова як засобу мовної гри в розмовному, художньому, публіцистичному функціональних стилях, його образотворчий та експресивний потенціал в художньому тексті.
Аннотация к работе
Функційне поле фонетичного слова в сучасній українській мовіСеред одиниць членування мовленнєвого потоку особливе місце посідає фонетичне слово (ритмічна структура, акцентноритмічна структура, ритмічна група, такт) - одне чи кілька слів, обєднаних спільним словесним наголосом. Значущість фонетичного слова (ритмічної структури) підтверджується в різних аспектах: онтогенетичному (за даними нейролінгвістичних досліджень, ділянки людського мозку, відповідальні за сприйняття ритмічних особливостей мовлення, більш давні, ніж фонемні [Винарская: 54-55]); діахронічному (просодична система мови на раніших етапах свого розвитку містила ритмічні одиниці, які складалися з акцентно самостійних слів, спроможних утворювати окремі ритмічні структури, і клітик (як проклітик, так і енклітик) [Зализняк]); перцептивному (упізнавання ритмічної структури слова можливе без попереднього визначення його фонемної будови; більше того, в ряді випадків фонемна ідентифікація стає можливою лише в результаті попереднього упізнання ритмічної будови слова або цілого висловлювання [Бондарко: 20]); лінгводидактичному (“саме акцентноритмічна будова слова, ритмічна організація мовлення створюють той національний або діалектний акцент, який часто зустрічається в осіб, які добре володіють нормами лексики і граматики мови, що вивчається” [Белая: 8]) тощо. Ритмічна будова фонетичного слова, його просодія впливає на просодичну структуру синтагми і фрази, а відтак і всього тексту, і спроможна виявляти його національно-мовну специфіку, а також свідчити про стилістичну належність, оскільки “членування фрази-висловлювання на ритмічні такти визначає структуру ритму, властивого тому чи тому функціональному стилю" [Гайдучик: 192]. Так, у сучасній українській мові фонетичне слово може виступати одним із просодичних диференціаторів функціонального стилю, зокрема наукового та художнього: у текстах цих двох стилів різною є уживаність і частотність певних ритмічних структур, переважне місце наголосу в них. При цьому, на думку дослідників, термін “фонетичне слово" більше стосується мов із рухомим словесним наголосом (українська, білоруська, російська), “ритмічна група" - такої мови, як французька, “мовленнєвий такт” - мов, де наголос є фіксованим (чеська, словацька, польська), натомість термін “ритмічна структура" є більш універсальним й охоплює всі вище названі випадки [Потапов: 66-67].