Функційне навантаження наукової мовознавчої школи в сучасному просторі університетської системи - Статья

Функційне навантаження наукової мовознавчої школи в сучасному просторі університетської системиРозвиток мовознавства в Україні безпосередньо повязаний зі становленням і поступом його національної наукової школи, що відповідно повязано, по-перше, з розумінням поняття «наукова школа», а подруге, з розвитком української науки загалом у звязку зі становленням української державності, що має специфічну проекцію саме на мовознавчу науку, оскільки національна українська мова - репрезентант національної свідомості, що забезпечує становлення й розвиток української державності, а пріоритетним завданням українського мовознавства є всебічне вивчення системи української мови в синхронії та діахронії, її функцій, призначення, тенденцій розвитку, національної специфіки та потужності. Українські мовознавчі лінгвістичні школи повинні забезпечити високий престиж національної української мови, українського мовознавства як науки так само, як національна економіка, Національний банк забезпечує престижність державної валюти. Університет - це навчально-освітній заклад, один зі типів наукового співтовариства й особлива форма наукової діяльності, що має відповідну структуру, яка дещо відрізняється в кожному конкретному вищому навчальному закладі, оскільки, крім наукової частини як обовязкового компонента структури університету, утворює систему науково-дослідних відділів, наукових інститутів чи лабораторій, що залежить від специфіки наукового потенціалу кожного окремого навчального закладу та чинних традицій. Отже, досягнення мовознавства в Україні значною мірою ґрунтовані на діяльності великих іменитих шкіл і характерних взаємин учитель - учень, що мають місце в університетській діяльності. Отже, для зародження й існування наукової школи університет має забезпечити реалізацію таких базових функцій наукової школи: 1) створення належних умов для послідовної реалізації мінімального циклу існування наукової школи, тобто умов, що, власне, дають підстави стверджувати про наявність, існування класичної наукової школи, - це виявлення й відповідне виховання трьох поколінь дослідників: перший цикл вимагає плекання засновника наукової школи як її ключової фігури, лідера, видатного, авторитетного вченого, який розробляє фундаментальні та загальні питання науки, продукує креативні ідеї, нові дослідницькі напрями, нові наукові парадигми, йому властиві організаторські здібності, він має відповідні особисті риси керівника, реалізує власний психолого-педагогічний потенціал для обєднання навколо себе колективу однодумців, його імям зазвичай згодом і називають відповідну університетську наукову школу; другий цикл - процес плекання цим лідером своїх послідовників, учених, які засвоїли методологічні постулати наукової школи керівника, можуть продовжувати розробляти ідеї, ним сформульовані, поглиблювати та модифікувати їх; третій цикл - виховання послідовниками лідера відповідної наукової школи власних учнів, креативних наступників, які продовжують справу, розпочату лідером наукової школи, поглиблюють її діяльність.Отже, у процесі трактування поняття «наукова школа», її статусу та функцій традиційно слід застосовувати модель трьох координат - предметно-логічної, соціально-наукової та особистісно-психологічної, відповідно до яких одна з основних функцій наукової школи - надання пропозиції щодо наукової ідеї в межах відповідної парадигми знань та формулювання оригінальної наукової парадигми як важливого критерію оцінки діяльності наукової школи, вплив на розвиток науки шляхом підготовки висококваліфікованих кадрів учених, здатних до самостійної дослідницької діяльності; наступність наукових знань, яка забезпечується властивою для істинних наукових шкіл здатністю зберігати «життєдіяльність», тобто здійснювати вплив на розвиток науки тривалий час, інколи протягом життя декількох поколінь - це форма, у межах якої відбувається передавання навиків і методів дослідницької роботи, а також підготовка наукових кадрів. Стимулюючи самостійність молодих учених, виховуючи в них ініціативу й високі моральні якості, наукова школа забезпечує наступність у розвитку знань як одну із закономірностей розвитку науки. Під закономірностями розвитку науки розуміють усталені тенденції, які проступають у її розвитку, або істотні звязки, що простежуються між етапами, стадіями і фазами цього розвитку. Історія дає змогу засвоїти ідеї й творчі досягнення вчених минулого, проаналізувати зміни, що відбуваються всередині науки, констатувати виникнення «пунктів зросту», проникнути у творчу лабораторію класиків науки. Традиції в науці - це знання, накопичені попередніми поколіннями вчених, які передаються наступним поколінням і зберігаються в конкретних наукових спільнотах, наукових школах, напрямках, окремих науках і наукових дисциплінах.