Дослідження аспектів буття Української греко-католицької церкви в контексті взаємовідносин церкви та держави. Аналіз процесів національної та еклезіальної самоідентифікації. Розгляд питань взаємозв’язку національного та релігійно-духовного відродження.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С.ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН Робота виконана на кафедрі політології Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - ГЕТЬМАНЧУК Микола Петрович, кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри політології Національного університету “Львівська політехніка” Офіційні опоненти - ЧЕРНІЙ Анатолій Михайлович, доктор філософських наук, професор, заступник директора Природничо-гуманітарного інституту Національного аграрного університету (м. ГОЛОВАЩЕНКО Сергій Іванович, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету „Києво-Могилянська Академія” (м.Особливо актуальним постає питання необхідності налагодження адекватних стосунків між державою та УГКЦ, що, в свою чергу, забезпечить участь УГКЦ в етнонаціональному, релігійному та духовному розвитку українського народу. Сучасні етносоціальні процеси суттєво впливають на відродження релігії, яке можна розглядати у двох аспектах, а саме: інтенсивному, який характеризується поглибленням релігійності населення, омолодженням контингенту віруючих, збільшенням питомої ваги останніх у загальному числі населення України, та екстенсивному, для якого характерним є зростання церковної мережі, розбудова релігійних структур, збільшення кількості духовних навчальних закладів, монастирів та ін. Як національне, так і релігійно-духовне відродження в Україні натрапило на чимало перешкод, серед яких були небажання владних структур проводити демократичне реформування суспільства та неготовність частини населення сприйняти та підтримати кардинальні суспільно-політичні зміни. Реалізація мети дослідження зумовила постановку та вирішення кола питань, що знайшли відображення у логічній структурі дисертації і склали її основні завдання: показати основні тенденції розвитку державно-церковних стосунків із врахуванням можливості реалізації демократичних плюралістичних моделей у практиці взаємовідносин між Церквою та державою в Україні ; Функціональні чинники, що визначають місце та роль УГКЦ в націотворенні і державному будівництві можуть бути сформульовані у наступних положеннях, що містять елементи наукової новизни і виносяться на захист: § встановлено, що взаємодія між державою та церквою, обумовлена генетичним звязком політичної та релігійної сфер, реалізується у моделях державно-церковних стосунків різного характеру, який визначається рівнем свободи, зокрема, свободи совісті та релігійної свободи;Методологічною базою сучасного розвитку та діяльності церкви стали: “Декрет про Східні Католицькі Церкви”, “Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі”, “Декрет про екуменізм”, “Догматична Конституція про Церкву”, “Документи Патріаршого Собору Української Греко-Католицької Церкви”, “Звернення Єпископів Української Греко-Католицької Церкви до вірних та всіх людей доброї волі про завдання християнина в сучасному суспільстві”, Собор Української Греко-Католицької Церкви “Нова Євангелізація”, які демонструють кардинальну зміну у ставленні Католицької Церкви до світу, людини, самої себе. Осмислення сучасного національно-духовного відродження і релігійного розвитку, які відбуваються на фоні державотворчих та суспільно-політичних процесів в Україні, неможливе без опрацювання соціально-філософських, соціологічних та політологічних робіт, які містять теоретичні розробки проблем етнонаціонального розвитку, культурно-релігійної самоідентифікації українців, трансформації свідомості, відродження духовності, консолідації українського суспільства. У першому підрозділі “Філософські та конституційно-правові аспекти державно-церковних стосунків” аналізуються теорії, моделі та механізми взаємовідносин між державою та церквою, пропонуються можливі варіанти їх застосування у практиці державно-церковних стосунків в Україні. Апорія розвязується лише тоді, коли відносини в площині субєкт (держава) - обєкт (релігійна організація) диференціювати відносинами в площині субєкт (держава) - субєкт (конкретна церква чи конфесія). католик церква держава самоідентифікація На зміну зворотному звязку і діалогічності у взаємовідносинах між державою та церквою у Київській Русі, що реалізувались через модель “симфонії влади” у середньовічний період, коли Україна втрачала власну державність і поступово входила в довгу історичну смугу бездержавного існування в межах сусідніх, здебільшого іншоконфесійних державних утворень, стає помітною тенденція до переважання конфліктності та державної зверхності над церквою.