Визначення корпусу лексичних синонімів та антонімів у поезії І. Муратова, основні їх типи. Характеристика змістових й емоційно-експресивних можливостей у мовленні. Місце синонімічних та антонімічних лексичних засобів в організації поетичного тексту.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. Функціонування синонімів і антонімів у поезіях Ігоря МуратоваЗахист відбудеться 23 березня 2000 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 у Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. У дисертації відзначається висока насиченість поезій І.Муратова синонімами та антонімами, вжитими в різній стилістичній функції, констатується звязок стилістичних особливостей синонімів та антонімів як з їх властивостями в мовній системі, так і з індивідуальною картиною світу поета, розглядаються механізми виникнення художньо-образного тексту. У роботі визначаються характерні риси ідіостилю поета: концентрація синонімічних і антонімічних засобів, ампліфікація синонімічних та антонімічних рядів, уживання контекстуальних синонімів і антонімів, використання синонімічно-антонімічних блоків. Анализ синонимов в поэтической речи показал, что И.Муратова использует преимущественно (около50%) идеографические синонимы, эмоционально-экспрессивные (около40%) и реже стилистические (около10%).Ігор Муратов належить до тих українських поетів, яким мало пощастило щодо вивчення у лінгвопоетиці їх художньої творчості. Мовно-стилістичні особливості його творів досі не були предметом вивчення лінгвістів, хоча становлять цікаве і своєрідне явище. Дослідження мови письменника має важливе значення для вивчення поетичного стилю як органічної складової української літературної мови, воно допомагає глибше зрозуміти тенденції розвитку мовно-стилістичних ресурсів української мови. Аналіз синонімічних та антонімічних мовних елементів у поетичному тексті становить інтерес як для лінгвістики, так і для літературознавства, оскільки торкається питань, повязаних насамперед із проблемами функціонування і взаємозвязку мовних явищ і стилю художньої літератури, а також виявляє особливості індивідуальної мовно-поетичної моделі світу. Матеріалом дослідження послужили лексичні синоніми й антоніми, що функціонують у поезіях І.Муратова.У другому розділі "Лексичні синоніми як засіб виразності в поезії І.Муратова" дається лексико-семантична характеристика синонімів, що використовуються в поетичних творах письменника. Короткий екскурс в історію розвитку понять синоніма і синонімії (Л.Блумфілд, Л.А.Булаховський, В.С.Ващенко, Б.В.Горнунг, А.П.Євгеньєва, А.Б.Шапіро, М.Ф.Палевська, Ж.П.Соколовська, Ф.Р.Палмер, Д.М.Шмельов, Л.О.Новиков, С.Г.Бережан, Л.А.Лисиченко, Ю.Д.Апресян та ін.) становить теоретичну основу для вивчення функціонування системи синонімів у поезіях І.Муратова. Високою частотністю вживання відзначаються у творах І.Муратова ідеографічні синоніми, що служать для виявлення ступеня чи міри ознаки, якості або стану, наприклад, слова, що виражають психічний стан людини: “Красунь незнаних сміх принадний, Очей вологих заклик звабний” та ін., або характеризують явища довкілля, наприклад: “Мені здавалось - все, що я люблю, Повинно бути вічним і незмінним”. Із синонімів цієї групи для його поезії найбільш характерні: дієслова мислення (напр., здумати - згадати, добрав - збагнув, думав - гадав), мовлення (напр., звинувачуйте - нарікайте), бажання (напр., волів - жадав, жадав - прагнув, жадаєш - хочеш), спостереження (напр., побачу - помічу, пильнуй - стеж, пильную - вартую), горіння (напр., горю - палаю) та ін. Основна функція синонімів у поетичних текстах І.Муратова - диференціація: уточнення, деталізація зображуваного, де перехід від одного синоніма до другого дає нову, додаткову інформацію про предмет, його ознаки чи властивості.