У даній статті проаналізовано специфічні особливості епістолярного стилю. Досліджено основні закономірності використання односкладових і неповних речень, систематизовано їх структурно-стилістичні особливості в епістолярній спадщині літератора Б. Лепкого.
Аннотация к работе
FUNCTIONING OF SINGLE-COMPOSITION AND INCOMPLETE SENTENCES IN EPISTOLARY TEXTIn the article there have been investigated the infinitive sentence of journalistic, official business and other non biletristic styles that emphasize modal shades such as resolute statement, appeal, forcing, categorical statements, inevitability, etc. The epistolary heritage of Ukrainian masters of fiction is valuable because the texts of their letters preserrve the linguistic lines of communicative and sociocultural situations that is to say simultaneously both the communicant-informant the living carrier of language and the master of language are presented. Епістолярний стиль, таким чином, має свої особливості, відмінні від інших стилів мовлення. Подеколи письменник розпочинає листа питальним означено-особовим реченням, у якому головний член виражений дієсловом шанобливої форми 2-ої особи множини, тим самим ніби спонукаючи адресата до заочного діалогу: «Чи дістали мою «Нову збірку» ?7 Як правило, у ролі головного члена у таких випадках виступають дієслова 2-ої (рідше 1-ої) особи однини чи множини, найчастіше наказового способу із значенням вибачення, сподівання, мислення, володіння інформацією, прохання, подяки, наприклад: Простіть, що пишу прихапцем, та прийміть від мене щирий поздоров і глубокий поклін8 Даруйте, що перед відїздом до Києва морочу Вас такими немилими справами...9; Сподіваюсь, що ласкаві будете не забувати про мою справу та пригадаєте також П[ану] Сов [ітнику] Барв[інському]10; Думаю, що така річ мала б неабияке значіннє і була б чималою підмогою для нашої критики та історії літератури11.