Дослідження еволюції культурологічної думки про монолог, поставлення проблеми його функціонування в культурі, виявлення різнорідності монологічного мовлення, обґрунтування необхідності виведення узагальнених критеріїв монологу, дискурсу та висловлювання.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОНОЛОГУ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ ХХ СТОЛІТТЯ (В ТЕАТРІ ТА НА ЕСТРАДІ)Захист відбудеться „19 ”червня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури за адресою: 61057, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. З цією метою розглянуто еволюцію культурологічної думки про монолог, поставлена проблема функціонування монологу в культурі, виявлена різнорідність монологічного мовлення, обґрунтована необхідність виведення узагальнених критеріїв монологу. Дане узагальнене визначення монологу, розглянуто співвідношення понять “монолог”, “текст”, “дискурс”, “висловлювання”, “пряма мова” з метою їх відокремлення. Обозначены современные тенденции воплощения монолога в театральном искусстве: доминирование зрелищного ряда над слуховым; возможность замены монолога другими средствами выразительности (пластикой, мимикой, танцем, пантомимой); свободная интерпретация авторских монологов. дискурс монолог культурологічний мовленняОсобливості сучасного перехідного періоду в українській культурі вимагають поглибленого дослідження феноменів, повязаних з вирішенням проблеми самоідентифікації людини в епоху загальносвітової глобалізації, до яких належить і монолог як культурне явище. У звязку з посиленням уваги до національних засад в культурі необхідно визначати нові парадигми для інтерпретації феноменів художньої культури в розмаїтті її видових, родових, жанрових, стильових і мовних проявів, одним з яких і є монолог. Для подальшого розвитку української культурології і мистецтвознавства ми вважаємо доцільним систематизацію поглядів на функціонування монологу в різних сферах його втілення, узагальнення характерних рис та структурних особливостей монологу, уточнення понятійно-категоріального апарату і методів культурологічного аналізу монологу як феномену мистецтва, виявлення сучасних тенденцій його функціонування. Досягнення поставленої мети зумовило вирішення завдань: - дослідити еволюцію функціонування монологу в світовій та українській культурі; Під час дослідження комплексно використані загальнонаукові (теоретичні, емпіричні) та спеціальні методи: історичний (для виділення монологу в різні періоди часу), історичного моделювання (при обґрунтуванні періодизації, яка відтворює динаміку еволюційних змін у культурі; при виявленні звязків між історико-культурними даними та змінами в художній системі театру); комплексного аналізу (для застосування даних суміжних галузей гуманітарних наук); аналітико-синтетичний (для формування цілісного погляду на сучасний стан проблеми функціонування монологу в культурі, для розгляду різних особливостей монологічного мовлення з метою створення єдиної цілісної системи критеріїв монологу); систематизації та узагальнення (при теоретичному опануванні проблеми функціонування монологу в культурі); компаративний (порівняльно-зіставний) (для порівняльного аналізу монологів, для зіставлення різних визначень з метою всебічної характеристики та визначення особливостей монологу, для класифікації); пояснення та опису (для всебічного розгляду монологу); класифікації (для обєднання властивостей монологічного мовлення за різними критеріальними ознаками та за їх функціями); формалізації (для створення схем, використання символів, умовних позначень); культурологічний (для зясування функцій, які виконує монолог у культурі); лінгвістичний (при аналізі текстів вистав); герменевтичний (для зясування питання тлумачення монологів); інтервю (для зясування авторської, режисерської та акторської позиції щодо втілення театральних та естрадних монологів); індуктивний (для узагальнення результатів та для підбиття підсумків дослідження).У підрозділі 1.2 “Аналіз монологічного мовлення у світовій та українській культурі” монолог розглядається в історичній та соціокультурній ретроспективі. Досліджено функціонування монологу в театральному мистецтві, підтверджено, що монолог є складовою основних жанрів драматургії (драми, комедії, трагедії та трагікомедії). Виявлено, що в риториці монолог існує як частина мовної практики, але без виділення суттєвих ознак і властивостей; в лінгвістиці та філології монологічний текст аналізується як один із засобів літературної творчості, але розглядається здебільшого персонажне мовлення; в герменевтиці лише обґрунтовується важливість проблеми дослідження монологу; психологами досліджується монолог як вид розумової діяльності, як форма мислення, але обмежується лише питаннями сприйняття та розуміння; теоретики і практики сценічної майстерності приділяють увагу лише практичному втіленню монологів в кіно, на радіо, в естрадному мистецтві, в театрі, не обґрунтовуючи їх теоретично з достатньою науковою повнотою.