Фонетичний синтез глотального приступу стикових голосних у розмові дикторів за допомогою перцептивного та інструментального видів аналізу. Взаємозв’язок гортанного зімкнення з темпом мовлення. Потенційні напрями розвитку системи німецького вокалізму.
Аннотация к работе
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі німецької філології Одеського національного університету імені І.І. Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Вербицька Тетяна Діомидівна, Одеський національний університет імені І.І. Захист відбудеться 25 лютого 2010 p. o 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І.І. З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І.Проблемними для реалізації голосних у мовленні є не лише диференційні ознаки, але й інтегральні, притаманні голосним суто німецької мови, зокрема це стосується глотального приступу голосних на початку складу або слова. Саме глотальний приступ є специфічною рисою німецької артикуляційної бази, яка надає мовленню характерного німецького автентичного звучання. Глотальний приступ - одне з унікальних явищ системи вокалізму сучасної німецької мови - цікавив багатьох учених протягом десятиріч, неодноразово постаючи обєктом досліджень як фізіологічного, так і акустичного характеру. Виявилося, що з акустичної точки зору реалізація глотального приступу досягається обриванням звучання (нуль звуку) з наступним вибухом (сплеском амплітуди коливання) певного голосного. Існує велика кількість наукових праць, присвячених аналізу функціонування глотального приступу в німецькій мові (К.-Л.Варіативність німецького вимовного стандарту яскраво виявляється у функціонуванні глотального приступу ініціальних голосних складу і слова. Незбіг між кодифікованою і реальною нормами, а також варіативність реалізації глотального приступу в мовленні дикторів свідчать про те, що домінувальним фактором існування великої кількості варіантів вимови є не вимогливі правила орфоепії, а фізіологічні закони німецької артикуляційної бази. Огляд теоретичної літератури показав значні розбіжності в номінації глотального приступу; існує велика кількість дефініцій цього явища, що може бути повязано з його фонетичною складністю, традиціями фонетичних описів або авторськими перевагами. Дані таблиці свідчать про те, що з точки зору локалізації сполучень голосних у слові, глотальний приступ голосних найчастіше реалізується у його середині (78,7 %): kor[e|?а:]nisch, Gabr[i|?e:]le, Sch[i|?i:]ten, virt[u|??]ll; в абсолютному кінці слова глотальний приступ відсутній: Ko?r[e:a], Me?d[e:а]; на початку слова реалізація відбувається в 64, 3 % випадків: [o|?a:]se, [a|??]rta, [?|?o:]lisch. Таким чином, зафіксовано частотну реалізацію глотального приступу перед голосними високого та середнього підняття, що не збігається з думкою багатьох вчених, які вважають, що глотальний приступ найчастіше реалізується перед голосним низького підняття [а:] (Є.-М.При реалізації глотального приступу біфонемних сполучень голосних усі їхні диференційні ознаки зберігаються повністю. Глотальний приступ утворюється за допомогою змикання та розмикання голосових звязок у гортані, при цьому якість голосного залежить головним чином від форми ротового резонатора, яка зумовлюється положенням основних артикуляційних органів - губ та язика. Формантна картина стикових голосних залишається незмінною, незалежно від реалізації чи нереалізації глотального приступу. Дослідження впливу структурно-семантичних характеристик тексту на реалізацію глотального приступу показало специфічну організацію німецьких текстів новин, згідно з якою їхній початок та кінець є змістово найбільш навантаженими у повідомленні і містять важливу семантичну інформацію, характеризуються чіткими звуковими реалізаціями та поодинокими модифікаціями звуків, що сприяє стабільній реалізації глотального приступу стикових голосних. Аналіз впливу темпу говоріння на реалізацію глотального приступу дає змогу констатувати, що його реалізація не залежить від темпу мовлення.