Дослідження становлення герундія в англійській мові та поняття вторинної предикації. Статус герундіальної дієслівної форми. Поняття предикативності та її види. Структурні особливості засобів вираження вторинної предикації. Синтаксичні функції герундія.
Аннотация к работе
Ведуться лінгвістичні дослідження не лише речення як цілісного утворення (І.Р.Буніятова, І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко), але й окремих синтаксичних одиниць, притаманних тій чи іншій мові (Б.В.Бабич, Н.І.Гусар, К.В.Макуца, Н.Г.Самофалова, І.Є.Снісаренко та ін.), які відображають своєрідність поверхневої репрезентації глибинних пропозиційних структур. Завдання таких досліджень полягає в комплексному вивченні синтаксичних одиниць з позицій аналізу їхньої форми, змісту та функціонування. До них належать структури, що традиційно іменуються складний додаток (Complex Object), складний підмет (Complex Subject), інфінітивна конструкція з прийменником “for” (For-to-Infinitive Construction), абсолютна конструкція (Absolute Construction) і герундіальна предикативна конструкція (Gerundial Predicative Construction). Таким чином, актуальність курсової роботи визначається необхідністю формалізованого опису синтаксичних структур, зокрема структур вторинної предикації сучасної англійської мови, а саме: герундіальних предикативних конструкцій (Gerundial Predicative Construction) з урахуванням їх структурних та функціональних характеристик), для застосування отриманих формальних моделей в програмах, які автоматизовано/автоматично опрацьовують мовні дані. Мета дослідження полягає у визначенні структурних та функціональних характеристик структур вторинної предикації в сучасній англійській мові на матеріалі герундіальних предикативних конструкцій (Gerundial Predicative Construction) для їхнього формалізованого опису.Герундій, як і інші неособові форми дієслова - інфінітив, дієприкметник, - традиційно вважають дискусійними, адже вони вирізняються, через свою гібридність, складною проблематикою їх частиномовного статусу, співвідношення з особовими формами, загальними принципами виділення та класифікації. Пушина, аналізуючи неособові форми дієслова, зазначає, що дані більшості історичних досліджень свідчать про те, що всі неособові форми дієслова пройшли через тривалу стадію вербалізації - набуття дієслівних рис, закріплення семантики дії, та що генетично всі вони беруть початок від імені. Існує також підхід [10, 200], згідно з яким герундій як нова граматична категорія виникає в середньоанглійський період під впливом взаємодії двох форм з суфіксом-ing - віддієслівного іменника та дієприкметника теперішнього часу. На відміну від віддієслівного іменника у герундія яскравіше виражені дієслівні риси, так, наприклад, від герундія можуть залежати додатки в формах, типових для дієслівного керування [10, 201]. З часом обидві форми набули дієслівних рис, проте герундій функціонально перекликається з іменником, а дієприкметник теперішнього часу - з прикметником [4, 483].Аналіз структур вторинної предикації вимагає передусім визначення співвідношення понять предикативності і предикації, розгляду критеріїв розмежування первинної та вторинної предикації і встановлення статусу речення, що містять СВП. Предикація є формою вираження предикативності, граматичним втіленням значення предикативності, що здійснюється в реченні, і є динамічною. Вторинну предикацію (термін вперше використано у 1928 р. у праці Г.Поутсма) в англістиці досліджували: у порівнянні з первинною предикацією (О.І.Бродович, Н.М.Сазонова); у складі вчення про предикативні конструкції (Ю.М.Власова, Е.Я.Мороховська); у теорії синтаксису простого речення (Н.М.Сазонова). Первинна предикація - тип звязку, що формує речення; вторинна предикація не формує речення, а встановлює додаткові ознаки чи відношення між елементами речення[24, 12]. Речення з СВП містять два плани предикації: первинна предикація - у розгорнутому вигляді, вторинна - у згорнутому, підпорядкована первинній предикації в структурно-граматичному плані, тобто формально, але не завжди семантично.герундій англійській мова предикаціяДля виділення вторинного підмета та вторинного присудка як граматичного ядра СВП, а також усталених прийменників, напр., “with”, “for”, що вживаються з СВП, використано суцільну лінію та жирний шрифт; пунктирною лінією виділяються комплементи (complements) як доповнення до вторинного присудка, що допомагають розкрити лексичну семантику вторинного присудка. Слово/вираз, що модифікує (modifier) вторинний підмет, вторинний присудок чи комплемент/комплементи (тобто обставина чи означення), позначається хвилястою лінією. Наприклад, у реченні I did hear you call several times for William: for William є обєктним комплементом (objective complement), що доповнює лексичну семантику вторинного присудка, вираженого інфінітивом call; several times - обставина, яка модифікує вторинний присудок (modifier). Вторинний підмет виражається іменником в називному відмінку, чи займенником в обєктному відмінку (у випадку СВП з герундієм можливий присвійний відмінок як іменника, так і займенника), а вторинний присудок - неозначеною формою дієслова (інфінітивом, дієприкметником І, дієприкметником ІІ, герундієм) чи недієслівною частиною мови; вторинний підмет та вторинний присудок повязані відношеннями, аналогічними до відно
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Становлення герундія в англійській мові та поняття вторинної предикації
1.1 Статус герундіальної дієслівної форми
1.2 Поняття предикативності та її види
Розділ 2. Функціональна характеристика предикативних конструкцій у сучасній англійській мові
2.1 Структурні особливості засобів вираження вторинної предикації