Лексико-семантичні та семантико-граматичні ознаки каузативних дієслів. Характеристика фразеологічного, словотвірного, морфологічного і синтаксичного типу дієслівного каузатива. Різнорівневі засобів вираження каузативних відношень у сучасній мові.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української мови Національного педагогічного університету імені М.П. Науковий керівник: ПЛЮЩ Марія Яківна, доктор філологічних наук, професор, Національний педагогічний університет імені М.П. Офіційні опоненти: СТЕПАНЕНКО Микола Іванович, доктор філологічних наук, професор, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Захист відбудеться "15" березня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 у Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Останнім часом у лінгвістиці загалом і в українському мовознавстві зокрема зростає науковий інтерес до вивчення універсальних мовних категорій. Обєктом уваги дослідників стає функціональний діапазон граматичних форм різних класів слів, які репрезентують поняттєвий зміст реалій обєктивної дійсності, таких, як простір, час, причина, наслідок, мета, умова та ін. До таких категорій належить каузативність (причиновість) як універсальна категорія, яку трактують в аспекті логіко-філософського, онтологічного та лінгвістичного вияву її семантики. Засобами вираження каузативних відношень виступають також іменники, які виконують функцію предикатива у простих реченнях, прийменниково-відмінкові форми іменників і прислівники як обставинні поширювачі в структурі простого ускладненого речення, сполучники та аналоги сполучників у структурі складних речень. В українському мовознавстві каузативність як мовна категорія не знайшла однозначного витлумачення, складові семантики цієї категорії описані частково.У першому розділі - "Теоретичні засади вивчення категорії каузативності" - зясовано статус функціонально-семантичної категорії каузативності в сучасній українській мові, що перебуває в тісному звязку з логіко-філософською, онтологічною категорією каузальності (причиновості); окреслено термінологічну систему каузативності; визначено критерії відмежування каузативності від суміжних понять; розглянуто історію дослідження каузативності та каузативних конструкцій; обґрунтовано вибір функціонально-семантичного підходу до дослідження; визначено принципи виділення одиниць, які виражають каузативні відношення на різних мовних рівнях; зясовано функціональний діапазон каузативних конструкцій; запропоновано варіант класифікації виражальних засобів категорії каузативності на спеціалізовані та неспеціалізовані. Категорію каузативності тлумачимо як функціонально-семантичну, яка втілює семантику поняттєвої категорії причиновості і презентує відношення "причина - наслідок" мовними засобами різних рівнів (лексичного, фразеологічного, словотвірного, морфологічного та синтаксичного). До спеціалізованих віднесено центральні (каузативні дієслова як одиниці лексичного, фразеологічного, словотвірного, морфологічного та синтаксичного рівнів мови) і основні засоби (прийменниково-відмінкові форми зі значенням причини та наслідку; сполучники і аналоги сполучників, які маркують каузативні відношення; прислівники причини; іменники із семантикою причини і наслідку). До неспеціалізованих віднесено просте речення, ускладнене дієприслівниковим, дієприкметниковим, прикметниковим і субстантивним зворотами, однорідними членами, просте речення із прийменниково-відмінковими і безприйменниковими формами іменника, що виявляють синкретизм значень; конструкції з інфінітивом каузативно-оцінної семантики; складнопідрядне речення із підрядними, що виражають синкретичні відношення; безсполучникове складне речення із абсолютно імпліцитними каузативними відношеннями між його частинами; складносурядне складне речення із каузативними відношеннями між його частинами, що виступають на фоні єднальних. Фразеологічний каузатив репрезентує сему "каузативність" на рівні фразеологічної одиниці, що відповідає моделям "дієслово іменник", "дієслово прийменник іменник".Категорія каузативності є універсальною категорією буття, вона має обєктивний характер, відображає каузально зумовлену природу всіх явищ і речей у світі й існування нерозривного звязку між її двома полюсами - причиною і наслідком. У мовознавчому витлумаченні каузативність є функціонально-семантичною категорією, яка втілює семантику поняттєвої категорії причиновості і презентує відношення "причина - наслідок" мовними засобами різних рівнів (лексичного, фразеологічного, словотвірного, морфологічного та синтаксичного). Засоби вираження каузативних відношень у мові утворюють чітку ієрархічну структуру із притаманними їм функціями та семантикою. Крім того, каузативна семантика характеризується синкретичністю: значення причини та наслідку у певних формантах можуть нашаровуватись на інші значення (умови, мети, інтенсивності дії, темпоральності тощо), які властиві периферії функціонально-семантичної категорії каузативності.