Диференціація допустових семантико-синтаксичних відношень на значеннєві різновиди. Засоби реалізації допустових семантико-синтаксичних відношень у складнопідрядному реченні. Аналіз можливих шляхів розвитку засобів експлікації семантики допустовості.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано у відділі граматики Інституту української мови НАН України. Городенська Катерина Григорівна, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу граматики. Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри української мови; Шитик Людмила Володимирівна, Інститут української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики. Захист відбудеться 29 квітня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 для захисту докторських (кандидатських) дисертацій Інституту української мови НАН України за адресою: 01001, Київ - 1, вул.Це відношення виокремлювали серед інших типів обставинних (детермінантних) відношень, які реалізують прислівники та адвербіалізовані прийменниково-відмінкові форми в простому ускладненому реченні (І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, А.П.Загнітко, М.В.Мірченко). Однак попри наявні дослідження допустових складнопідрядних речень та прийменникових конструкцій адвербіального значення в українському мовознавстві досі немає праці інтеграційного характеру, у якій би всі синтаксичні конструкції були обєднані у функціонально-семантичну категорію (ФСК) на основі спільної семантики. Потреба в такому дослідженні зумовлена активним використанням функціонально-семантичного підходу до вивчення мовних одиниць і категорій, теоретичні засади якого розробили ще наприкінці минулого століття такі відомі зарубіжні представники функціональної граматики, як С.Дік, Ш.Баллі, Є.Курилович, Ф.Данеш, Л.Теньєр, Т.Ґівон, О.В.Бондарко, Г.О.Золотова, а в українському мовознавстві - І.Р.Вихованець, А.П.Загнітко, К.Г.Городенська та ін., які трансформували функціональну граматику в категорійну, що сприяло формуванню функціонально-категорійної граматики. Актуальність дисертації зумовлена потребою інвентаризувати засоби вираження допустових семантико-синтаксичних відношень в українській мові, структурувати категорію допустовості на функціонально-семантичних засадах, зясувати її місце серед інших ФСК. Напрямок і проблематика дослідження повязані з темою «Структура граматичних категорій української мови», над якою працюють співробітники відділу граматики Інституту української мови НАН України (НДР №0101U003941).Під час аналізу простого ускладненого речення з допустовою семантикою враховуємо і його структурні особливості: прості двосубєктні речення корелюють лише з складнопідрядним реченням з допустово-обмежувальною частиною, а прості односубєктні - з усіма видами допустових складнопідрядних речень, крім допустово-бажальних, оскільки вони бувають лише двосубєктними. У другому розділі «Ієрархія складних речень з допустовими семантико-синтаксичними відношеннями» розподілено складнопідрядні, складносурядні та складні безсполучникові речення між ядром, приядерною, периферійною та крайньою периферійною зонами ФСК допустовості, визначено місце та засоби вираження кожного значеннєвого різновиду допустового семантико-синтаксичного відношення у структурі складнопідрядного, складносурядного та безсполучникового речень. Характерними ознаками, які обєднують складнопідрядні речення з такими сполучниками в одну групу, є: 1) здатність самостійно, без допомоги інших засобів диференціювати допустові семантико-синтаксичні відношення; Незважаючи на те що ці вставні слова можна замінити на допустово-обмежувальні сполучники, у реченнях із вставними словами переважає семантика протиставлення, а в реченнях із допустовим сполучником - допустово-протиставна, пор.: Хоч від поля вставали якісь голоси, щось промовляли, але він того слухати не хотів. Саме наявність третьої частини зі значенням, характерним для головної частини складнопідрядного речення з допустовим семантико-синтаксичним відношенням, а також вираження семантики узагальненого вибору дають підстави розглядати такі складносурядні речення в периферійній зоні складнопідрядного речення з узагальнено-допустовою частиною, а значення протиставлення зближує їх також і з допустово-протиставними складнопідрядними реченнями.