Категорійні параметри периферійних частин мови. Семантико-синтаксична категорійна парадигма прикметника як периферійної частини мови. Прислівник та його функціональний потенціал. Диференціація семантико-синтаксичної категорійної парадигми прислівника.
Аннотация к работе
ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЛЕСІ УКРАЇНКИ ФУНКЦІОНАЛЬНО-КАТЕГОРІЙНІ ПАРАМЕТРИРобота виконана на кафедрі української мови, видавничої справи та редагування Волинського національного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Мірченко Микола Васильович, Волинський національний університет імені Лесі Українки, завідувач кафедри української мови, видавничої справи та редагування З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Волинського національного університету імені Лесі Українки за адресою: 43000, м.Категорія в синтаксисі - це певна ознака, характеристика, яку покладено в основу класифікації сукупності однорідних синтаксичних одиниць. Речення як багатоаспектну одиницю в українській граматиці кваліфікують із формально-синтаксичного, семантико-синтаксичного та комунікативного планів (О. В. За комплексним критерієм в українській граматиці вирізняють пять частин мови в таких ієрархічних стосунках: іменник і дієслово як центральні частини мови та прикметник, прислівник і числівник як периферійні частини мови. На основі функціональної різноплановості прикметника та прислівника сформувалася їх семантико-синтаксична категорійна парадигма, яка представлена одиницями різних рівнів. Важливість для сучасної категорійної граматики української мови функціонального дослідження мовних одиниць та відсутність комплексної наукової розвідки семантико-синтаксичної категорійної парадигми периферійних частин мови зумовлюють актуальність дисертаційної роботи.У сучасній українській мові за комплексним критерієм вирізняють пять частин мови в таких ієрархічних стосунках: іменник та дієслово як центральні частини мови та прикметник, прислівник й числівник як периферійні частини мови. Прикметник - семантично складна система, він обєднує такі семантико-граматичні групи: 1) групу якісних прикметників (відтворюють реальні, безпосередні ознаки предметів позамовної дійсності); 2) групу відносних прикметників (виражають ознаку за відношенням предмета до інших предметів, до дії, процесуального стану, обставини, їх ознака має похідний характер); 3) групу присвійних прикметників (відображають ознаку предмета через належність певній особі); 4) групу порядкових прикметників (називають ознаку за порядком предметів при лічбі та опосередковано вказують на їх кількість). Більшість сучасних граматистів дієприслівник визначають як проміжну між дієсловом і прислівником категорію, яку прийнято розглядати у системі дієслова, оскільки дієприслівники, як і дієслова, становлять граматичне поняття дії й виявляють тотожні з іншими дієслівними формами відношення до слів у реченні. Сформувавшись на одному ґрунті, прикметник і прислівник набули низки спільних ознак: а) прикметник - це ознака предмета, прислівник - це ознака ознаки; б) відсутність власне-прикметникових морфологічних категорій та прислівникова безкатегорійність; в) наявність категорії ступенів порівняння; г) периферійність. Центр атрибутивної категорійної парадигми прикметника формують грамеми зі значенням власне атрибутивності, які диференціюємо на такі групи: 1) грамеми з семантикою належності певній особі, напр.: Ти пахнеш, як виспане море, як жіноче невидиме горе, як пилок на пшеничній ниві, як мамині руки сяйливі (Д.Функціонально-категорійна специфіка прикметника та прислівника постає на основі семантико-синтаксичної структури речення, яку виокремлено в надкатегоріях субстанціальності та предикатності. Семантико-синтаксична категорійна парадигма прикметника обєднує атрибутивну категорійну парадигму прикметника, субстанціальну категорійну парадигму прикметника, предикатну категорійну парадигму прикметника, валентну семантико-синтаксичну категорійну парадигму прикметника та семантико-синтаксичну категорійну парадигму віддієслівного прикметника. Підпарадигма аналітичних прислівників із темпоральною семантикою, ґрунтована на прийменниково-відмінкових формах й безпосередньо залежна від контексту речення, обєднує такі типи грамем: а) грамеми, що є виразниками одночасності дії; б) грамеми, що є виразниками різночасності дії; в) грамеми, які виступають різносторонніми характеристиками часового орієнтира. Така функціональна спеціалізація прислівникових ознакових форм створила передумови для виокремлення атрибутивної (адвербіальної) категорійної парадигми прислівника, що обєднує такі грамеми: 1) грамеми якісної характеристики дії; 2) грамеми, що виражають якісну характеристику ознаки, названої прикметником та дієприкметником; 3) грамеми міри та ступеня вияву ознаки; 4) грамеми якісно-порівняльної характеристики дії, що виражають ознаку дії через порівняння; 5) грамеми якісного способу дії.