Дослідження коморбідності захворювань - один з шляхів вдосконалення діагностики і персоніфікованого лікування пацієнтів із поєднаною патологією. Метаболічні зв’язки між гіпофункцією щитовидної залози та факторами ризику серцево-судинних захворювань.
Аннотация к работе
Коморбідність захворювань визнано загальносвітовою проблемою сучасної медицини, а її дослідження є одним із найважливіших шляхів вдосконалення діагностики і персоніфікованого лікування пацієнтів із поєднаною патологією та може покращити масштабні соціальноекономічні наслідки популяційного характеру [1]. Однією із ланок патогенезу ураження серцевосудинної системи при гіпотиреозі вважають дисбаланс вегетативної нервової системи [13; 14; 15]. Таким чином, зниження функціональної активності щитоподібної залози сприяє індукції і прогресуванню ІХС, тому вивчення особливостей ураження коронарного русла та пошуку нових підходів до обєктивної оцінки функціонального стану серцевосудинної системи у хворих на гіпотиреоз, ІХС та за умов поєднаної патології є актуальним і потребує подальшого вивчення. Пацієнтів було розподілено на 3 групи: до І групи увійшли хворі на гіпотиреоз (n=61), тривалість захворювання 7,87 1,98 років, ІІ група хворі на ІХС (n=47), тривалість захворювання 9,83 2,42 років, ІІІ група хворі на гіпотиреоз в поєднанні з ІХС (n=32), тривалість захворювання 11,31 3,09 років. Критеріями включення хворих у дослідження були: діагноз первинний гіпотиреоз, післяопераційний гіпотиреоз, гіпотиреоз на фоні аутоімунного тиреоїдиту, ІХС: стабільні форми стенокардії напруги ФК І-ІІІ, кардіосклероз атеросклеротичний та післяінфарктний, а також поєднана патологія, відсутність декомпенсованих хронічних ускладнень і супутніх захворювань.Відємні показники вегетативного індексу Кердо дають можливість прийти до висновку, що у хворих з ІХС в поєднанні з гіпотиреозом активність симпатичної вегетативної нервової системи змінюється на переважання тонусу парасимпатичної ланки, що достовірно погіршує систолічну функцію серця.