Порівняння ефективності раннього неселективного застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту в лікуванні хворих на гострі коронарні синдроми. Обгрунтування переваги каптоприлу над еналаприлом при лікуванні хворих на інфаркт міокарда.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Функціональний стан міокарда, показники імунітету та неспецифічної резистентності організму при гострих коронарних синдромах у процесі лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферментуНауковий керівник: доктор медичних наук, професор БІЛЕЦЬКИЙ Семен Віссаріонович, Буковинська державна медична академія МОЗ України, м. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Вакалюк Ігор Петрович, Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, кафедра госпітальної терапії №1, професор кафедри. доктор медичних наук, професор Денисюк Віталій Іванович, Вінницький державний медичний університет ім.М.І.Пирогова МОЗ України, кафедра госпітальної терапії №2, завідувач кафедри. Захист дисертації відбудеться “07”травня 2002 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 при Івано-Франківській державній медичній академії (76000, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька,2). З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії МОЗ України за адресою: м.Незважаючи на досягнуті успіхи в терапії ГКС, у першу чергу, гострого інфаркту міокарда (ІМ), завдяки широкому впровадженню в клінічну практику тромболітиків і b-адреноблокаторів, смертність серед хворих, що перенесли ІМ, продовжує залишатися високою. У деяких рандомізованих дослідженнях переконливо продемонстровано, що тривала терапія інгібіторами ангіотензинперетворюючого фермента (ІАПФ) значно покращує прогноз життя хворих із хронічною серцевою недостатністю після ІМ. Дисертантом виконано підрозділи НДР стосовно стану вегетативної регуляції серцевого ритму, коронарного і міокардіального резервів, показників імунного статусу, неспецифічної резистентності організму та протеолізу у хворих на ІМ в процесі лікування з використанням ІАПФ, проведено порівняння клінічної ефективності ІАПФ різних груп. Мета: Обґрунтувати доцільність використання ІАПФ у хворих на стенокардію та раннього неселективного використання ІАПФ у хворих на гострі коронарні синдроми (не-Q-і Q-, QS-інфаркти міокарда) та порівняти клінічну ефективність каптоприлу та еналаприлу. дослідити зміни показників імунного статусу та неспецифічної резистентності організму у хворих на гострі коронарні синдроми під впливом терапії каптоприлом та еналаприлом.Хворі І (контрольної групи) отримували базисну терапію (нітрати, b-адреноблокатори, дезагреганти, метаболічні препарати). Хворим ІІ групи до базисної терапії був доданий каптоприл у дозі 12,5-25 мг двічі на добу, ІІІ групи - еналаприл у дозі 5-10 мг двічі на добу. Аналіз характеру змін вегетативної регуляції серцевої діяльності у хворих на стабільну стенокардію в процесі лікування з додаванням ІАПФ до базисної терапії виявив кращі результати тільки при використанні каптоприлу (ІІ група хворих). Показник Термін обстеж І група хворих Базисна терапія ІІ група хворих Базисна терапія каптоприл ІІІ група хворих Базисна терапія еналаприл х±Sx DSX х±Sx DSX х±Sx DSX Сумарна площа зубця Q була вірогідно більше 1-го дня у хворих на Q-ІМ І (базис-терапія) і ІІІ (базис-терапія еналаприл) до 30 дня захворювання, а при застосуванні капторилу - тільки до 10-го дня.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на гострі коронарні синдроми шляхом раннього неселективного призначення інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, як при Q-i QS-, так і при не-Q-інфаркті міокарда. Застосування ІАПФ у хворих на ГКС обмежує зону ішемії, пошкодження і некрозу міокарда, попереджує ремоделювання міокарду, призводить до посилення парасимпатичних впливів на вегетативну регуляцію серцевої діяльності, покращує стан коронарного кровообігу, показники імунної системи та неспецифічної резистентності організму. Віддалені результати лікування (через один рік) хворих на ГКС із застосуванням ІАПФ свідчать про їх позитивний вплив на формування колатерального кровообігу і процеси реваскуляризації міокарда. Для обмеження зони ішемії і некрозу міокарда, покращання клінічного перебігу захворювання, показників імунної системи і неспецифічної резистентності організму, профілактики ремоделювання міокарду при ГКС рекомендується призначати ІАПФ з першої доби хвороби, незалежно від величини фракції викиду лівого шлуночка серця, тривало, не менше, ніж один рік в дозі: каптоприл 12,5-25 мг двічі на добу, або еналаприл 5-10 мг двічі на добу.