Діагностична цінність та доцільність використання стрес-ехокардіографії з низькими дозами добутаміну як методу відбору пацієнтів на операцію аорто-коронарного шунтування. Вплив аорто-коронарного шунтування на діастолічну функцію лівого шлуночка.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана у Харківському інституті удосконалення лікарів МОЗ України та Харківському Центрі серцево-судинної хірургії МОЗ України Науковий керівник - кандидат медичних наук, доцент Шустваль Микола Федорович, Харківський інститут удосконалення лікарів МОЗ України, завідуючий кафедрою кардіології та функціональної діагностики Волков Володимир Іванович, Інститут терапії АМН України, завідуючий відділом атеросклерозу та його ускладнень - доктор медичних наук Жарінов Олег Йосипович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. Захист дисертації відбудеться "27" травня 1999 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного медичного університету (310022, м.Харків, пр.В минулі роки було проведено ряд великих міжнародних досліджень (The Veterans Administration Study, European Coronary Surgical Study, Coronary Artery Surgery Study), що були присвячені вивченню якості життя кардіохірургічних пацієнтів, був виконаний порівняльний аналіз ефективності медикаментозного та хірургічного методів лікування, а також вивчено ефективність різноманітних реваскуляризуючих операцій та переваги кожного з методів в залежності від особливостей перебігу захворювання (Книшов Г.В., 1996; Фуркало С.М.,1987; Ake Е.,1992; Laird-Meeter K.,1983; Peduzzi Р.,1998). Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання: Встановити основні ЕХОКГ и допплер-ЕХОКГ показники систолічної функції міокарда лівого шлуночка, які відображають тяжкість ІХС й можуть використатися на етапі відбору хворих на хірургічну реваскуляризацію міокарда, а також дозволяють обєктивізувати стан внутрішньосерцевої гемодинаміки та особливості клінічного перебігу віддаленого післяопераційного періоду. В результаті вивчення динаміки систолічної та діастолічної функції міокарда ЛШ у хворих на ІХС до й після операції АКШ встановлено основні ЕХОКГ та допплер-ЕХОКГ показники, які дозволяють обєктивізувати важкість клінічної симптоматики та ураження вінцевого русла у хворих на ІХС, а також особливості перебігу віддаленого періоду після АКШ. Запропоновано комплексний підхід до оцінки функціонального стану міокарда ЛШ у хворих на ІХС з використанням ультразвукових методів дослідження; визначено основні ЕХОКГ та допплер-ЕХОКГ критерії важкості патологічного поцесу, що повинно сприяти виділенню груп пацієнтів, які потребують хірургічного лікування. Під час аналізу особливостей клінічного перебігу ІХС у пацієнтів з двох груп обстеження було встановлено, что, незважаючи на відсутність вірогідної різниці між групами щодо віку, тривалості захворювання та кількості стенозованих КА (p>0,1), клінічна симптоматика була більш виразною у хворих з групи II, із ознаками СДФЛШ (ФВ<50%).1.Методи ехокардіографії та допплер-ехокардіографії дозволяють оцінити ступінь погіршення систолічної функції міокарда у хворих на ІХС перед операцією аортокоронарного шунтування, а також обєктивізувати зміни внутрішньосерцевої гемодинаміки у віддаленому післяопераційному періоді. Розміри лівого шлуночка у систолу (КСР, КСО) та діастолу (КДР, КДО), його ударний обєм (УО), відношення періоду напруження до періоду вигнання (LVPEP/LVET), а також показники прискорення (AOAC) та інтегральної швидкості (AOVTI) аортального кровообігу обєктивно відображають важкість клінічного перебігу захворювання. У хворих, що мають вихідну фракцію викиду у межах від 40 до 50%, хірургічне відновлення коронарного кровообігу приводить до значного покращення функції міокарда, і навіть при відновленні клінічних проявів ІХС, операція АКШ сповільнює процес погіршення скорочувальної спроможності серцевого мяза, віддаляючи несприятливий кінець хвороби. Застосування стрес-ехокардіографії з низькими дозами добутаміну (5-10 мкг/кг/хв) перед операцією аортокоронарного шунтування дає можливість визначити ділянки життєздатнього міокарда, що підлягає хірургічній реваскуляризації, виділити групу високого ризику несприятливого виходу операції та прогнозувати її віддалені результати. У хворих, що мали низьку скорочувальну спроможність лівого шлуночка (ФВ ЛШ<50%), після успішної реваскуляризації міокарда відбувається збільшення часу сповільнення трансмітрального кровообігу у ранню діастолу (DCT), а також зменшення співвдношення абсолютних (E/A) та інтегральних (Ei/Ai) швидкостей раннього і пізнього наповнення, що свідчить про зниження кінцево-діастолічного тиску у лівому шлуночку та значне покращення його систолічної функції.