Темп проведення двобою в боксерів важких категорій, обґрунтування досягнення перемоги за рахунок серії ударів у незахищені зони супротивника в алактатному та гліколітичному режимах роботи. Відмінні особливості ведення поєдинку для "легковаговиків".
Аннотация к работе
Функціональний стан кардіореспіраторної системи студентів, що спеціалізуються в боксі, при виконанні різноспрямованих фізичних навантаженьВиходячи з цього, управління в спортивно-педагогічній діяльності передбачає цільове завдання - підвищення спеціальної працездатності студента за допомогою раціонально організованого тренувального впливу для досягнення високого рівня готовності до реалізації самої діяльності [6, 289]. Дана теза передбачає, перш за все, визначення засобів і методів, що забезпечують ефективний вплив на фактори, які обумовлюють основу спеціальної фізичної підготовки студента-боксера, зокрема, механізми енергетичного забезпечення роботи [2, 22]. Метою статті було визначення функціонального стану кардіореспіраторної системи студентів чоловічої статі, що займаються в групі спортивно-педагогічного вдосконалення (СПУ) з боксу, при виконанні дозованих фізичних навантажень різної спрямованості. Критеріями обєму виконаної роботи були показники кількості ударів, відносний тоннаж, розрахований відповідно до маси тіла досліджуємого (загальний тоннаж за певний час роботи х маса тіла-1), середня відносна сила кожного удару ((загальний тоннаж за певний час роботи х маса тіла-1) х кількість ударів-1), потужність роботи в тесті за 1 с на 1 кг ваги спортсмена (W10, КГХС-1; W45, КГХС-1; W180, КГХС-1) при виконанні відповідного виду роботи [10, 65]. Відповідні закономірності виконання проби спостерігаються і за частотою нанесення ударів, а саме: при виконанні алактатної та гліколітичної роботи у «легковаговиків» та «важковаговиків» кількість ударів за 1 с відносно однакова (4,49-3,6 та 4,8-3,5 відповідно) на відміну від аеробної роботи, при здійсненні якої частота у «легковаговиків» більша на 36,9%, що й підтверджує наше припущення щодо відповідної стратегії у «важковаговиків», які досягають успіху за рахунок нанесення фінального цілеспрямованого удару, скориставшись помилкою супротивника та пропустивши удар в незахищену ділянку тіла.