Роль генів компонентів цАМФ-ПКА сигнального шляху, рецептора G-білка, GPR1, G-білка, GPA2 у розпізнаванні глюкози для пексофагії у дріжджів S. cerevisiae і P. pastoris. Функція білків, що взаємодіють із Atg28 P. pastoris у дріжджовій дигібридній системі.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Функціональна роль білків, що беруть участь у пексофагії у дріжджівРоботу виконано у відділі молекулярної генетики та біотехнології Інституту біології клітини НАН України. Науковий керівник: доктор біологічних наук, член-кореспондент НАН України, професор Сибірний Андрій Андрійович, Інститут біології клітини НАН України, директор, завідувач відділу молекулярної генетики та біотехнології. Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Гончар Михайло Васильович, Інститут біології клітини НАН України, завідувач відділу аналітичної біотехнології; Захист дисертації відбудеться “13” липня 2011 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.246.01 Інституту біології клітини НАН України за адресою: 79005, м.Консервативність автофагійних шляхів в еукаріот дозволяє використовувати дріжджі як модельну систему для вивчення молекулярних механізмів автофагії та пексофагії (автофагійної деградації пероксисом). На сьогодні ідентифіковано 35 генів, продукти яких беруть участь в автофагійних шляхах (ATG гени), а також багато інших генів, задіяних, крім автофагії, в інших споріднених процесах. Ці дослідження були також підтримані грантом CRDF UB1-2447-LV-02 “Селективна автофагійна деградація пероксисом у дріжджів” (2002-2004 роки), індивідуальним грантом для молодих науковців в межах гранту CRDF UB1-2447-LV-02 “Пошук нових білків, задіяних в автофагійній деградації пероксисом за використання дріжджової дигібридної системи” (2004 рік) та індивідуальним грантом INTAS YSF №04-83-3342 “Ідентифікація та характеристика нових автофагійних білків у метилотрофних дріжджів Pichia pastoris” (2005-2006 роки). Метою роботи було ідентифікувати нові гени, задіяні у пексофагії у Pichia pastoris, та дослідити роль для пексофагії деяких білкових компонентів розпізнавання глюкози у дріжджів Saccharomyces cerevisiae і Pichia pastoris. Для досягнення поставленої у роботі мети необхідно було вирішити наступні завдання: 1) дослідити роль генів компонентів ЦАМФ-ПКА (Gpr1) сигнального шляху, рецептора G-білка, GPR1 і G-білка, GPA2 у розпізнаванні глюкози для пексофагії у дріжджів S. cerevisiae і P. pastoris;Показано, що компоненти ЦАМФ-ПКА сигнального шляху, рецептор G-білка Gpr1 і G-білок Gpa2, задіяні у розпізнаванні глюкози в процесі пексофагії у пекарських дріжджів S. cerevisiae, але не у метилотрофних дріжджів P. pastoris. Встановлено, що делеція гена високоафінного глюкозного сенсора SNF3 або гена низькоафінного глюкозного сенсора RGT2, на відміну від делеції гена GPCR сенсора GPR1, незначно впливає на деградацію пероксисом у S. cerevisiae. 30-38 (дисертант сконструював мутант ?atg28, що містить GFP-SKL для флуоресцентного мічення пероксисом, провів дослідження пексофагії у мутанта ?atg28 шляхом флуоресцентної мікроскопії, здійснив статистичний аналіз кількості пероксисом на клітину в клітинах мутанта ?atg28 протягом пексофагії, брав участь у написанні статті). 381-384 (дисертант здійснив пошук ортологів генів S. cerevisiae GPR1 і GPA2 у P. pastoris, сконструював делеційні мутанти по генах GPR1 і GPA2 P. pastoris, здійснив аналіз пексофагії у мутантів P. pastoris по генах GPR1 і GPA2, S. cerevisiae SNF3 і RGT2 та проаналізував отримані дані. 375-385 (дисертант здійснив пошук білків P. pastoris, що взаємодіють у дріжджовій дигібридній системі із білком Atg28 P. pastoris, здійснив аналіз отриманих даних, сконструював делеційний мутант по гену ATG35 P. pastoris, проаналізував пексофагію та неспецифічну макроавтофагію в мутанта ?atg35 P. pastoris.