Функціональна моpфологія вилочкової залози людини в пpенатальний пеpіод моpфогенезу - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАНауковий керівник: Заслужений діяч науки та техніки України, академік Кримської АН, доктор біологічних наук, професор ХОМЕНКО Борис Григорович Національний педагогічний університет ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ГОРДІЄНКО Вадим Максимович, Київський університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри цитології, гістології та біології розвитку доктор біологічних наук, професор СТЕЧЕНКО Людмила Олександрівна, Національний медичний університет ім. Горбачевського, Міністерства охорони здоров"я України, кафедра гістології, цитології та ембріології. Захист відбудеться "16" червня 1999 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 при Київському університеті ім Тараса Шевченка (252022, м.Київ, пр.У сучасній біології та медицині дослідження структури та функції вилочкової залози набувають особливого значення при вивченні органу в пренатальному періоді морфогенезу, тому що лімфоїдна тканина є однією з основних анатомофізіологічних систем організму, від стану якої в значній мірі залежить його гомеостаз (Хлыстова З.С., 1987; Волошин H.А.., 1990; Ярилин А.Г., Пинчук В.Г., Гриневич Ю.А., 1991; Комиссаренко С.В., Зак К.Л., Меншиков О.Ф. и др. Однак, систематичні дослідження по аналізу морфології різних зон органу, темпів їх формування, а також механізмів виселення лімфоцитів за межі залози в різні періоди внутрішньоутробного розвитку плода є малочисельними і не носять узагальнуючого характеру. Заслуговують також на увагу питання про механізми розпізнавання тімоцитами власних та чужорідних антигенів, участі лімфоцитів у формуванні імунологічної толерантності в організмі, а також вивчення функціональної морфології гемато-тімічного барєру та особливостей кровопостачання залози в пренатальний період морфогенезу. Виявити особливості морфо-функціональних взаємозвязків макрофагів, ретикулоепітеліоцитів, лімфоцитів та гемато-целюлярного барєру вилочкової залози в пренатальному періоді морфогенезу плода. Зясування особливостей гістоархітектоніки ретикулоепітелія та лімфоїдної тканини в різні періоди ембріогенезу, виявлення морфологічних ознак секретоутворюючої функції цих клітин, характеристика критичних періодів в формуванні гістогематичних структур, вивчення топографії, морфології та міграції лімфоцитів за межі органу, формування тімікогематичного барєру та інші питання, які знайшли своє відображення в результатах проведених досліджень, підкреслюють не тільки їх теоретичну значимість.Розвиток вилочкової залози в пренатальний період морфогенезу є асинхронним, хвилеподібним процесом, що характеризується прогресуючим збільшенням кількісних показників росту (маси та розмірів) з появою якісно нового стану органа, що відображають поступове формування його дефінітивних структур. Окремі періоди розвитку залози відображають якісно нові етапи формування її гістоархітектоніки і можуть бути умовно виділені в залежності від морфо-функціональних ознак: ранній (ембріональний) період 4-7 тижнів; проміжний (ембріонально-фетальний) період - 7-12 тижні; пізній (фетальний) період - з 12 тижня та до моменту народження. Основоною ознакою першого періоду є дозрівання та диференційовка клітин епітеліального зародку з появою ознак їх секреторної активності; впродовж другого періоду відбувається поступове заселення органу лімфоїдними елементами з набуттям ними властивостей імунокомпетентних клітин, що побічно підтверджується появою у них міжклітинних контактів з ретикулоепітелієм та макрофагами; на протязі третього періоду спостерігається формування дефінітивних гістогематичних структур, що супроводжується прогресивним збільшенням маси органу. Основними складовими компонентами залози в пренатальний період морфогенезу є спеціалізовані клітинні елементи (ретикулоепітелій, лімфоїдна тканина) та тіміко-гематичний барєр, який на рівні гемокапілярів представлений епітеліоцитами, базальним шаром та основною речовиною, з розташованими в ній перицитами, а також ретикулоепітеліоцитами, що мають власну базальну мембрану. Ретикулоепітеліальні клітини кори та мозкової речовини мають деякі особливості ультраструктурної будови ядра та цитоплазми, що побічно підтверджує їх участь в процесах секретоутворення (зміна розмірів та конфігурації ядра, накопичення в цитоплазмі різноманітних вакуолей та електронноущільнених гранул, внутрішньоклітинна гіперплазія елементів пластинчастого комплексу та ендоплазматичного ретикулуму з нагромадженням в канальцях дрібнозернистого флокуляту.