Особливості клінічного перебігу функціональної диспепсії у дітей в залежності від форми захворювання, характеру морфологічних змін слизової оболонки шлунка, віку дітей й інфікованості H. рylori. Алгоритм диференційної діагностики клінічних форм диспепсії.
Аннотация к работе
Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України. Науковий керівник: доктор медичних наук, доцент Бєлоусова Ольга Юріївна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри педіатричної гастроентерології та нутріціології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Богмат Людмила Федосіївна, Державна Установа «Інститут охорони здоровя дітей та підлітків АМН України» (м. Захист дисертації відбудеться «26» березня 2010 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському національному медичному університеті МОЗ України (61022, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного медичного університету МОЗ України (61022, м.Функціональні захворювання можуть відноситись до багатьох органів травної системи: стравоходу (функціональна печія та ін.), шлунка (функціональна диспепсія та ін.), підшлункової залози (панкреатопатія), кишечнику (синдром подразненого кишечнику), жовчного міхура та сфінктера Одді (Піманов С.І., 2006; Drossman D.A., 2006). Найновіші на сьогоднішній день Римські критерії ІІІ, видані у 2006 р., визначають функціональну диспепсію як комплекс симптомів, які відносяться до гастродуоденальної зони (біль, печія, раннє насичення, відчуття переповнення, важкості після прийому їжі) за відсутності органічних, системних або метаболічних порушень, які б могли пояснити ці симптоми. Відповідно до Римських критеріїв ІІІ виділяють два клінічні варіанти функціональної диспепсії - постпрандіальний дистрес-синдром (ПДС) та синдром епігастрального болю (СЕБ). В педіатричній практиці не завжди є можливість та необхідність проведення морфологічного дослідження слизової оболонки шлунка заради підтвердження діагнозу „функціональна диспепсія”, тому характер ендоскопічних змін при функціональній диспепсії та їх клінічне трактування потребують подальшого вивчення. Завдання дослідження: Вивчити особливості клінічного перебігу функціональної диспепсії у дітей в залежності від форми захворювання (постпрандіальний дистрес-синдром та синдром епігастрального болю), характеру морфологічних змін слизової оболонки шлунка, віку дітей та інфікованості H. pylori.Під нашим спостереженням перебувало 130 дітей віком 7-17 років, хворих на ФД, серед яких 58 (44,6%) хлопчиків та 72 (55,4%) дівчинки. Усі діти були розподілені на 3 вікові групи: 7-10 років (43 дитини, 33,1%), 11-14 років (52 дитини, 40,05%), 15-17 років (35 дітей, 26,85%). Критеріями включення дітей у дослідження були: наявність скарг та обєктивних даних, що є характерними для патології органів гастродуоденальної зони, вік дітей від 7 до 17 років, відсутність деструктивної патології органів гастродуоденальної зони, згода дитини та її батьків на участь в дослідженні. Надалі всі діти, після ретельного вивчення скарг та обєктивного статусу, були розподілені, згідно рекомендацій РК ІІІ, на дві клінічні групи - хворих на ФД з ПДС (n=58; 44,6%) та хворих на ФД з СЕБ (n=72; 55,4%). Після розподілу усіх хворих на дві групи (ФД з ПДС та ФД з СЕБ) було встановлено, що ФД з ПДС є характерною для дітей у віці 7-10 років (48,3±6,5%; р<0,05), а ФД з СЕБ переважала серед дітей у віці 11-14 років (45,8±5,9%; р<0,05) та 15-17 років (33,3±5,5%).У дисертації вирішено наукове завдання підвищення ефективності діагностики ФД у дітей. ПДС характеризується ендоскопічно незміненою СОШ; морфологічно відзначається прискорена та достатня для підтримки цілісності покривів проліферація епітеліоцитів СО шлунка та ДПК. СЕБ ендоскопічно характеризується переважно наявністю ерітематозної гастропатії; морфологічно відзначається наявність ознак посиленого ушкодження епітелію, базальної мембрани, макрофагально-лімфоцитарної інфільтрації власної пластинки слизової оболонки шлунка та ДПК на тлі зниження, а у ряді випадків і повної відсутності спроможності СО до регенерації. Алгоритм диференційної діагностики різних клінічних варіантів ФД у дітей підвищує ефективність диференційної діагностики та з урахуванням вивчених параметрів визначає можливість диференційованого підходу до проведення лікування захворювання. При проведенні диференційної діагностики між різними клінічними варіантами ФД у дітей рекомендується використовувати розроблений алгоритм, діагностична інформативність якого становить 95%, що дозволяє встановити діагноз того чи іншого варіанту ФД, не використовуючи морфологічне дослідження.