Аналіз функцій строків у конституційному праві України. Виокремлення низки функцій, властивих конституційно-правовим строкам. Розкриття їх змісту і призначення в механізмі конституційно-правового регулювання. Приклад існування правопризупиняючої функції.
Аннотация к работе
Вони використовуються при регулюванні різнопланових конституційно-правових відносин, у тому числі й тих, які виникають у процесі організації та діяльності вищих органів державної влади, зокрема Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України тощо. Адже, виходячи з того, які функції здійснює те чи інше явище соціальної дійсності, як саме реалізовуються ці функції, якою є їх ефективність, можна осягнути сутність самого явища, визначити його основні риси, значення в житті суспільства, місце й роль у системі подібних соціальних явищ, а також визначити перспективи його існування та розвитку [1, с. Бровченко, яка, досліджуючи функції юридичних фактів у конституційному праві, зазначає, що при визначенні останніх варто виходити з того, що, по-перше, функції - це напрями впливу певного соціально значущого явища чи обставини на певні правовідносини; по-друге, функції відображають сутність явища, його призначення в механізмі правового регулювання та закономірності розвитку [7, с. 34-35], зокрема такі: 1) строки є різновидом абсолютних юридичних подій; 2) строки є особливими юридичними фактами, які не можна зарахувати ні до дій, ні до подій і які є чимось посереднім між ними; 3) строки є часовою формою, у якій відбуваються події та вчиняються дії; 4) строки взагалі не є юридичними фактами, а також не можна розглядати їх і як вольові правові обставини. Водночас, якщо в заданому контексті проаналізувати встановлені конституційними нормами строки, зокрема строк повноважень Президента України, народних депутатів України тощо, очевидним є той факт, що до настання конституційно значущих наслідків може призводити не тільки початок та/або закінчення перебігу конституційно-правових строків.