Дослідження місця іронії серед видів комізму. Характеристика особливостей лінгвального виявлення засоби фреймової репрезентації іронічного змісту в дискурсі. Комплексна дія різних засобів сарказму в процесі мовної репрезентації ментальних структур.
Аннотация к работе
Іронія як вид комізму особливо важлива для ЗМІ, адже найбільш суттєвими її рисами є можливість ефективного привертання реципієнта на свій бік, а також перманентність дії, що відрізняє іронію від гумору й сатири. Актуальність нашої теми пояснюється, з одного боку, суттєвою роллю преси для масової свідомості, а з другого - браком когнітивних лінгвістичних досліджень такого важливого явища, як іронія в пресі. Адже іронія є одним з ефективних способів впливу на свідомість реципієнта, формування й видозміни фрагментів мовної картини світу, в іронії закладено потужний лінгвопрагматичний потенціал. Наявні праці, які можуть частково висвітлити підґрунтя іронії, по-перше, більшою мірою здійснені в семантичному, а не когнітивному напрямі, а по-друге, в основному стосуються не іронії, а явищ іншого порядку, наприклад мови преси взагалі, політичної метафори тощо. Тезаурусний рівень актуалізації фрейму становить набір лінгвальних компонентів, які, зявившись у тексті, здатні актуалізувати певний фрейм: іронічний контекст створюється різними операціями над елементами лінгвальної частини того чи іншого фрейму, які, у свою чергу, містять мовні й метамовні знання (відповідно рівень лінгвальних компонентів фрейму і метатезаурусний рівень).Розгляд іронії як когнітивного феномена дає підстави по-новому подивитися на її мовні засоби й відображені в них мисленнєві процеси. Іронічний сміх маркує певні віджилі явища, про що свідчить важливість іронічного використання штампів і кліше енкратичної мови (тієї, яка була такою в недавньому минулому, або нинішньої енкратичної як її “наступниці”) в постсоціалістичних дискурсах преси, а також різні форми іронічної евфемізації й дисфемізації. Роль іронії в процесах видозміни фреймів засвідчують і дані про те, що в дискурсі преси постсоціалістичних країн сильніше активізуються механізми іронічної деконструкції. Серед них можна відзначити вживання колоквіалізмів, за яким стоїть тяжіння писемної мови до усної, норми до узусу: певний мовний феномен поступово пересувається з поля “явищ поза нормою” до “нормативних явищ”. Отже, іронія активно використовує колоквіалізми як виражальний засіб, причому тенденція до цього особливо помітна в дискурсі англомовної преси, який відомий стриманістю експресії.