Розгляд питання зовнішньої та внутрішньої фокалізації фразеологічної точки зору персонажа у наративі прози О. Гончара. Аналіз специфіки та форм її вираження у тексті художнього твору. Психологічні аспекти наративного дискурсу малої прози письменника.
Аннотация к работе
Фразеологічний аспект художнього наративу в малій прозі Олеся ГончараУ поданій статті розглядається питання мови про зовнішню та внутрішню фокалізації фразеологічної точки зору персонажа у наративі малої прози Олеся Гончара. Ключові слова: наративний дискурс, внутрішня і зовнішня фокалізація, фразеологічна точка зору, міметичність, екстрадієгетичний наратор. В представленной статье рассматривается вопрос о внешней и внутренней фокализации фразеологической точки зрения персонажа в наративе малой прозы Олеся Гончара. The article deals with the question of language concerning external and internal focalization of the phraseological point of view of a character in the narrative of short prose by Oles Honchar.З одного боку, відбувається видозміна тексту наратора під впливом "чужого слова", а з другого - здійснюється зміна тексту персонажа під впливом опрацювання його наратором, тобто вплив слова наратора на "чуже слово". Ж. Женетт у праці про наративний дискурс літературного твору робить протиставлення між специфікою вираження "наративу про події" і "наративу про слова": "Якщо словесне "наслідування" несловесним подіям є ні що інше, як утопія або ілюзія, то "наратив про слова" може представлятись, навпаки, апріорі приреченим на абсолютне наслідування" [2, с. Стосовно наративу малої прози Олеся Гончара найбільш доречно вести мову про зовнішню та внутрішню фокалізації фразеологічної точки зору персонажа, тому що наративний дискурс творів письменника розгортається згідно із домінуванням індивідуальної перспективи персонажа. Оскільки остання в наративі може виражатись у формі зовнішнього або внутрішнього дискурсів, то треба проаналізувати, які форми вираження знаходять у тексті художнього твору відповідно зовнішня і внутрішня фокалізації. Успенський відзначав, що внутрішній монолог героя дуже часто несе сліди більшого впливу дискурсу наратора, ніж звичайне пряме мовлення цього ж героя, оскільки індивідуальність персонажа, яка виявляється в його діалогічному прямому мовленні, часто усувається наратором у внутрішньому монолозі і заміняється словами наратора, наратор виступає тут в іпостасі редактора, який опрацьовує текст цього персонажа [1, c.