У роботі систематизовано основні чинники, етапи та мотиви партнерства Франції і ФРН в умовах поглиблення та розширення співпраці в ЄЕС. Проаналізовано наслідки об"єднання Німеччини та завершення "холодної війни" для французько-німецької співпраці.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук Робота виконана на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: Доктор політичних наук, професор Захист відбудеться “___” ___________ 2008 року о ___ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка: 01030, м.Київ, вул.Мельникова, 36/1. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.Актуальність теми дослідження визначається потребою науково-практичного осмислення концептуальних основ, особливостей та досвіду взаємодії Франції і Німеччини в контексті європейської інтеграції. Для вітчизняної політології дослідження європейської стратегії ФРН і Франції набуває особливого значення з огляду на те, що Україна проголосила інтеграцію в Європейський Союз стратегічним напрямком своєї зовнішньої політики. Саме ці країни є провідними гравцями в Європейському Союзі та здійснюють істотний вплив на розвиток інтеграційних процесів в Європі, що обумовлює додаткову потребу вивчення місця і ролі французько-німецького партнерства в розширеному ЄС. За допомогою діалектичного методу в роботі аналізуються етапи французько-німецького партнерства в контексті європейської інтеграції, встановлюється причинно-наслідковий звязок між підходами Франції і ФРН до євробудівництва та комплексом їх базових національних характеристик і стратегічної культури. Основним методом для дисертанта виступає порівняльний аналіз зовнішньополітичних стратегій, підходів і дій керівників ФРН і Франції щодо концептуального і практичного наповнення французько-німецьких відносин у контексті поглиблення і розширення європейської інтеграції.У ході написання дисертації проаналізовано, насамперед, широке коло документів зовнішньої політики Франції і ФРН, зокрема офіційні публікації лідерів: Ш. де Голля, Ж.Помпіду, В.Жискар ДЕСТЕНА, Ф.Міттерана, Ж.Ширака, Н.Саркозі, К.Аденауера, В.Брандта, Г.Шмідта, Г.Коля, Г.Шредера, А.Меркель. В умовах «холодної війни» істотний вплив на висвітлення в СРСР теми французько-німецьких «особливих» відносин робили установки КПРС, що позначилося на працях Н.Н.Молчанова, И.А.Колоскова, В.П.Славенова, В.Г.Барановського, Н.В. Також певні аспекти двостороннього партнерства розкриваються у дослідженнях, окремо присвячених Франції або ФРН: В.А.Манжоли, Л.П.Халецької, О.О.Мітрофанової, О.С.Лозовицького, А.І.Кудряченка, Р.А.Кривоноса тощо. Саме цим пояснюється спроба автора з політологічних позицій переосмислити етапи партнерства Франції і ФРН у європейських інтеграційних процесах і, на цій основі, концептуалізувати особливості їхньої співпраці в сучасному Євросоюзі. Аналіз характерних рис процесу взаємовідносин між Францією періоду Четвертої республіки та ФРН, яка постала на території окупаційних зон західних союзників по антигітлерівській коаліції, свідчить про те, що розвиток відносин між ФРН і Францією в 1949-1958 рр. проходив, головним чином, під знаком європейської інтеграції.Аналіз етапів співпраці, що відбувалася між Францією і ФРН у повоєнний період, дає підстави для узагальнення наступних базових характеристик і особливостей французько-німецького партнерства в європейських інтеграційних процесах. З проблематики французько-німецького партнерства в європейській політиці існує як значна кількість праць наукових вітчизняних і зарубіжних дослідників, так і широка джерельна база, яку становлять документи зовнішньої політики Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, а також спільні французько-німецькі ініціативи, прийняті в ході двосторонніх самітів. Феномен партнерства між Францією та ФРН, а також його ключова роль у розвитку європейської інтеграції обумовлює необхідність політологічного аналізу і концептуалізації досвіду формування французько-німецьких відносин у контексті розбудови ЄС. Активно реалізуючи курс на зближення в економічній сфері, Франція прагнула зміцнити свою економічну базу, а ФРН - полегшити свій шлях до рівноправної участі в союзі західних держав. Водночас дві країни мали різні підходи у безпековій сфері: Бонн віддавав перевагу обороні у рамках НАТО, Париж намагався зберегти самостійність у прийнятті зовнішньополітичних рішень.